Урок №
Теоретичні засади й
художні відкриття поезії французького символізму. Взаємодія символізму й
імпресіонізму в ліриці.
Поль Верлен (1844 – 1896).
«Поетичне мистецтво», «Осіння пісня».
Естетичні погляди поета у вірші «Поетичне мистецтво».
Зображення пейзажів природи і душі в «Осінній пісні». Сугестивність,
музичність, живописність лірики.
Матеріали до уроку
Словникова робота
Символізм — одна з течій модернізму, в основі естетичної
системи якої перебуває символ, що відтворює певне явище, а конкретний художній
образ наповнює багатозначністю.
Символ — предмет або слово , що
умовно виражає сутність якого-небудь
явища.
Ангел з ножів
Ця скульптура, фото якої
можна бачити в самому верху сторінки, знаходиться в місті Ліверпулі. Творцем
Ангела з ножів є відомий скульптор Альфі Бредлі. Зібрано незвичайна фігура
майстром була з 100 тис. Ножів, наданих йому поліцейськими дільницями міста.
За задумом Бредлі предмети, що використовувалися для
того, щоб завдати шкоди людям, повинні були стати яскравим попередженням про
зростання злочинності в усьому світі.
Імпресіонізм —літературно-мистецька течія раннього модернізму,
заснована на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Сугестія —художня особливість
творів мистецтва , що базується на додаткових смислових натяках,передчуваннях. Звернена до емоційної сфери, до підсвідомості, вона навіює читачеві думки і
переживання письменника.
Знайомимося з життєвим і творчим шляхом Поля Верлена
Є така поезія Верлена,
Де поет себе питає сам
У гіркому каятті:» Шалений,
Що зробив ти із своїм життям?»
(М. Рильський)
Поль Марі́ Верле́н
Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів — сп'янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім — любий погляд з-під вуалю,
В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних —
Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м'ята і чебрець...
А решта все — література.
Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. О. М. Ніколенко
«ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО». Вірш увійшов до збірки «Колись і недавно» і став програмним твором поета, відобразивши його естетичні погляди. Він був написаний з нагоди 200-річчя виходу у світ трактату «Мистецтво поетичне» теоретика класицизму Н. Буало. Збіг у назвах творів підкреслює свідоме прагнення П. Верлена створити естетичну концепцію нового часу. Якщо Н. Буало сформулював принципи раціоналістичного методу в літературі, то П. Верлен визначив у своєму вірші основні положення імпресіонізму та символізму: «Не можна повністю зрозуміти “Поетичне мистецтво”, адже це, зрештою, лише пісня, та я й не став би будувати теорії». Утім, саме цей твір П. Верлена, якнайточніше відобразив особливості його творчого методу й був сприйнятий символістами як поетичний маніфест.
Поет заперечує раціоналізм у мистецтві. Головне для нього — інтуїтивне пізнання, за допомогою якого лише й можливо осягнути таємничий світ людських почуттів, природи, думок і мрій. Лірика, за словами автора, має линути до душі людини, змушуючи її «шукати нову блакить, нову любов».
Митець протиставляє традиційну літературу, побудовану на логічних зв’язках образів, явищ і понять, поезії нового часу, для якої «найперше — музика у слові». На його думку, музикальність має стати новим засобом вираження поетичного світовідчуття, найтонших вражень, найпотаємніших емоцій. Тому він радить брати з віршових розмірів той, який не обтяжує, стримуючи поета, а, навпаки, — «плине», віддзеркалюючи плин людських настроїв і почуттів. За допомогою музикальності П. Верлен прагне відтворити духовний ореол особистості — світ її почувань:
Бо наймиліший спів — сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім — любий погляд з-під вуалю,
В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
(Переклад Григорія Кочура)
Автор не просто називає реалії, що сприймає людина (погляд, день, зірки, небо), а підкреслює ті асоціації та враження, які вони викликають у неї. У перекладі це передається за допомогою тропів: погляд «любий», тремтіння дня «золоте», «метушня» зірок і небо, «скуте печаллю». Тут не просте порівняння світу природи з людськими переживаннями, а їхня органічна єдність, яку має передати «спів» поезії.
Поет підкреслює також різницю між барвами та «відтінками». На його думку, за «барвами» закріплюються певні змістові значення, а за «відтінками», навпаки, приховується те, що не можна визначити, назвати, зрозуміти. Саме відтінки й півтони можуть відобразити певні настрої та емоції, порушуючи усталені межі між різними явищами:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Для символістської естетики характерне усвідомлення того, що світ має певну мету, до якої прагнуть творча уява й інтуїція митця. П. Верлен, відчуваючи потребу в наближенні до всесвітньої «таїни», в останній строфі немовби посилає свій «крилатий» вірш на пошуки загадкової сутності:
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець...
(Переклад Григорія Кочура)
Однак символісти завжди прагнули залишити нерозгадану загадку — те, до чого звертатимуться наступні покоління. Не винятком є й верленівський вірш, який неначе обривається на півслові: «А решта все — література». Синтаксична фігура замовчування разом зі зміною ритму в останніх рядках ще раз підкреслює межу між раціоналістичною «літературою» і справжнім «поетичним мистецтвом». Тільки для раціоналістів усе завжди ясно, а поетам, на думку П. Верлена, не зрозуміло нічого, вони можуть лише відчути духовну сутність світу, яка їх приваблює, не розкриваючи до кінця своєї глибини. Де ж ця «нова блакить», «нова любов», про які пише поет? Де «далеч непохмура»? Про це тільки може мріяти поетична душа, бо, лише створюючи свою особливу дійсність, вона здобуває силу життя, волі та натхнення.
Висновки
«Поетичне мистецтво» Поля Верлена - віршований маніфест символізму
Зображення пейзажів природи і душі в «Осінній пісні». Сугестивність, музичність, живописність лірики.
У
Верлена в "Осінній пісні" воєдино зливається осінній
пейзаж
і пейзаж душі. Душа – це буття пейзажу, а пейзаж – «стан душі». Тому осінь
зображується не тільки як пора року, а й як журба, утома, втрата чогось
прекрасного, наближення смерті. Невідомо,чому сумує ліричний герой, поет не дає
відповіді, головне – створити враження, настрій через певні образи-символи,
передати почуття, хвилювання ліричного героя.»
Новаторство Верлена — у наданні поетичному
слову небаченої раніше музикальності та сугестивності, у збагаченні ритміки
вірша. Верлен був одним із перших, хто звернувся до «вільного вірша» (vers
libre). Нова поетика Верлена зумовлена геть новим типом поетичного
мислення. Головне для нього — єдність враження від вірша. Поет передає тонкі
відтінки і глибокі суперечності душевних поривів Природа і людина в нього є
одним цілим, однією душею, однією піснею, а ось якою вона буде — вирішувати
людині: такими є кредо Поля Верлена та його нове слово в поезії.
Поетичною
майстерністю Верлена захоплювалися І. Я. Франко та Леся Українка. Його вірші
українською мовою в різний час перекладали І. Я. Франко, П. А. Грабовський, М.
К. Вороний, М. К. Зеров, М. Т. Рильський, М. І. Терещенко, М. О. Лукаш, Г. П.
Кочур тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар