Тема №1
Соціально-психологічна проза ХІХ століття
Урок №1
Вступ. Із літератури реалізму
Загальна характеристика розвитку культури та літератури
XIX століття. Реалізм як напрям у світовій літературі
План уроку
1. Розквіт реалістичної літератури, його зв'язок із розвитком природничих наук.
2. Майстри соціальної прози: Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс, Генрі Джеймс, Ф.Достоєвський, Л.Толстой, А.Чехов та ін.
Словник
Соціально-психологічний роман – один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування у соціальному середовищі. На відміну від соціально-побутових творів, автор соціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі й несвідомі поривання людини. Найвідоміші соціально-психологічні романи у
XIX столітті створили Стендаль, О.Бальзак, Ч.Діккенс, О.Пушкін, М.Лермонтов, І.Тургенєв, Л.Толстой, Ф.Достоєвський.
XIX столітті створили Стендаль, О.Бальзак, Ч.Діккенс, О.Пушкін, М.Лермонтов, І.Тургенєв, Л.Толстой, Ф.Достоєвський.
Соціально-психологічна проза – прозові твори, у яких порушуються важливі суспільні проблеми й відтворені явища, які визначають особливості влаштування суспільства через розкриття психології героїв, їхніх думок, прагнень і переживань. (Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс, Г.Джеймс, Ф.Достоєвський, Л.Толстой, А.Чехов)
Психологізм художнього твору — це зображення письменником внутрішнього світу героїв: повне, проникливе та скрупульозне змалювання їхніх почуттів, емоцій, думок і переживань, акцентування уваги на тонкому аналізі психології людини. Психологізм різною мірою притаманний творам різних епох, але в добу реалізму він мав свої особливості. Так, Стендаль, зображуючи конфлікт непокірного героя із суспільним ладом, сміливо заглиблюється в «життя пристрастей» свого персонажа. Саме Стендаль зробив психологічний аналіз своєрідною «нормою» літературної творчості письменників-реалістів. Натомість Бальзак умотивовує психологію своїх героїв переважно впливом суспільних законів і моралі. Ближче до доби раннього модернізму психологізм літературних творів дещо змінюється: психологія героя вмотивовується переважно не соціальними обставинами, а ірраціонально-фізіологічними чинниками (романи братів Гонкур, Еміль Золя).
Реалізм (латин. — речовий, дійсний) — напрям у літературі й мистецтві, що набув розвитку в 1830-х роках спочатку у Франції, а в ХІХ столітті поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою є проблема взаємовпливу людини й середовища, а також впливу конкретної соціально-історичної ситуації на формування особистості.
В.Перов."Тройка"
Періодизація культурного процесу ХІХ століття
Культурний процес ХІХ століття (звісно, дуже умовно і не беззастережно) за
домінантами можна розподілити на такі головні етапи:
початок XIX ст. — 1830‑і роки — доба романтизму;
1840–1860‑і роки — доба реалізму;
1870–1890‑і роки — доба раннього модернізм.
Повторення
Згадай! Ти це знаєш!
Романтики ХІХ ст.
|
Письменники, які поєднували у своїй творчості риси романтизму* та реалізму**
|
Реалісти ХІХ ст.
|
Е. Т. А. Гофман,
Г. Гейне, Дж. Г. Байрон,
А. Міцкевич, В. Гюго
|
О. Пушкін,
М. Лермонтов,
М. Гоголь, В. Вітмен
|
О. де Бальзак,
Ф. Достоєвський,
Л. Толстой,
М. Некрасов, Е. Золя,
Г. Ібсен, А. Чехов,
Дж. Б. Шоу
|
Ознайомся докладніше!
Романтизм*
сhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC
Реалізм**
Найважливіші суспільні, історичні, наукові події XIX століття
Зарубіжна література
підручник для 10 класу (рівень стандарту)
Автор: Ковбасенко Ю. І.
Українська мова навчання
Видавництво: Грамота
Рік: 2010
https://cloclo39.datacloudmail.ru/weblink/view/HxwS/dhyy3iCAAetag=CCB1DDE0012AE107B557335A49982BB6E4CDE430&key=02498738f960de0605054892b2f8acc954de0bbc
Порівняльна характеристика романтизму і реалізму
Романтизм
|
Реалізм
|
Загальні параметри
| |
Неприйняття буденності,
утеча від неї (зокрема — наявність «двох світів»
|
Детальне зображення реального життя, дослідження закономірностей його розвитку
|
Абсолютизація творчої уяви
митця
|
Домінування наукових методів підходу до зображуваного: дослідження та пояснення
явищ і закономірностей реального життя
|
Заперечення раціоналізму,
прагнення до всього ірраціонального, містичного; звеличення «життя духу», культ почуттів
|
Логічність, «раціоцентризм», детальне дослідження та майже науковий аналіз зображуваного
|
Романтична умовність, ідеалізація, надмірне згущення
фарб
|
Принцип життєподібності, аналіз суспільних, зокрема економічних, аспектів, особистості
|
історизм романтизму (історичний та місцевий колорит) — це переважно пишна декорація, розкішне тло твору
|
сторизм реалізму (чітке усвідомлення
плинності, мінливості часу) — це засіб дослідження першовитоків та історичних коренів певних суспільних явищ
|
Романтизація минулого
|
Увага до проблем сучасності
|
Ігнорування буденності, естетизація усього екзотичного,
незвичайного, ексклюзивног
|
Естетичне «узаконення» раніше «неестетичних» тем, образів, мотивів: описів буденної
праці, жахливих умов життя нижчих прошарків суспільства, потворних у своїй тупості та
ницості людей різних суспільних станів
|
Акцент на усьому ексклюзивному, несхожому, неповторному
|
Пошук спільного й типового навіть у неподібному
|
Домінування естетико-гедоністичної (естетична насолода)
функції мистецтва
|
Домінування когнітивної (пізнавальної) і
дидактичної (виховної) функцій мистецтв
|
Герой літературного твору
| |
«Винятковий характер у виняткових обставинах»
|
«Типовий характер у типових обставинах»
|
Загадковий одинак-індивідуаліст, який перебуває в полоні
фатальних пристрастей
|
Людина конкретної професії, яка займається своєю буденною роботою: селянин, робітник, чиновник, лихвар, слідчий
|
Носій однієї незмінної
пристрасті
|
Складна суперечлива особистість, яка постійно змінюється
|
Самотня людина, вигнанець
суспільства
|
Взаємодія людини і суспільства; роль
природно історичного середовища у формуванні і розвитку людини та суспільств
|
Герой має загадкове минуле
|
Життя персонажа описане надзвичайно
детально
|
Художній час і простір
| |
Зображення далеких епох (передовсім доби Середньовіччя)
|
Зображення добре знайомої читачам сучасності
|
Незвичайні, екзотично далекі
(часто вигадані) краї
|
Реальні, добре знайомі читачам місця
|
Система жанрів
| |
Перевага ліричних жанрів
|
Перевага епічних жанрів
|
Поміж жанрів епосу — домінування історичного роману
|
Поміж жанрів епосу — домінування соціально-психологічного роману (про сучасність
|
Реалізм - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855), обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857).
Визначальні риси реалізму:
- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
- принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
- конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
- вільна побудова творів;
- превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль,
П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс,
У. Теккерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія);
Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).
Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко.
Визначальні риси реалізму:
- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
- принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
- конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
- вільна побудова творів;
- превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль,
П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс,
У. Теккерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія);
Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).
Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко.
ЗАПИШИ У РОБОЧИЙ ЗОШИТ
ІСТОРИЧНИЙ РОМАН – роман, побудований на історичному матеріалі, відтворює у художній формі певну епоху, період історії.
СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИЙ РОМАН – основний різновид реалістичного роману, для якого характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів.
АВТОБІОГРАФІЧНИЙ РОМАН – жанровий різновид роману, в якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулу, є достовірними з його життя.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОМАН – різновид роману, в якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, що зумовлюють його вчинки та поведінку.
ФІЛОСОФСЬКИЙ РОМАН – різновид роману, в якому безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію автора.
Перевір себе!
Читаємо твори, які будуть вивчатися у 10 класі
1. Стендаль (1783-1842). «Червоне і чорне»
2. Онорé де Бальзак (1799–1850). “Гобсéк”
3. Фéдір Достоєвський (1821–1881). «Злочин і кара».
4. Лев Толстой (1828–1910) «Анна Кареніна»
5. Óскар Уайльд (1854–1900). «Портрет Доріана Грея».
Тестові завдання
Тестові завдання
Немає коментарів:
Дописати коментар