Урок №25. Із поезії французького символізму Символізм як літератур­ний напрям останньої третини XIX – початку XX ст. Поль Верлен

Урок №25

Із поезії французького символізму

Символізм як літератур­ний напрям останньої третини 

XIX – початку XX століття. Основні естетичні принципи та поетичне нова­торство символістів.

Поль Верлен.  “Забуті арієти», “Так тихо серце плаче…”, “Поетичне мистецтво”.

Поняття про символ. Сугéстія (навіювання) як важливий художній засіб симво­лістської поезії. 

Поль Марі́ Верле́н  — французький письменник, поет, символіст

 Хронологічна таблиця

 30 березеня 1844 року  народився в Меці в сім’ї військового інженера. 
1853-1862 р.р. — Роки навчання в ліцеї Бонапарта (Кондорсы). 
1858 р.  — Верлен починає писати вірші, посилає Віктору Гюго вірш «Смерть» 
1862 р. — закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет університету 1864 — Надходить на службу в страхову компанію, а потім у Ратушу. 
1866 р. — збірка віршів «Сатурнічні поезії»
1868  р.— збірка віршів «Галантні свята»
 1869  р.— Заручини з Матильдою Моте де Флервиль.
 1870 р.— Вінчання з Матильдою Моте. Вишла збірка «Добра пісня», багато творів присвятив своїй дружині.
1871 р.  — Облога Парижа і Комуна. Верлен очолює «прес-бюро» комунарів. Після перемоги Тьэра ховається в селі у рідних.- 10 вересня Рембо приїжджає в Париж на запрошення Верлена, вони починають дружити
 1872  р. — ховаючись від переслідувань за участь у Паризькій комуні, поет покинув дім, дружину, сина і відправився разом з другом Рембо в подорож — до Англії, а після в Бельгію.
 1873 р.  — Верлен стріляє в Рембо, і його засуджують до двох років тюремного ув’язнення. Дружина розлучається з ним.
 1874 р. — збірка «Рор.манси без слів», написана під час ув’язнення
1875  р. — Верлен виходить з в’язниці. Робить марні спроби примиритися з Матільдою.
 1875-1877  р.р.— Викладає в Стикни, потім в Борнемауте (Англія). 
1877-1879 — Викладає в колледжі Ретеля, де навчається Люсьєн Летинуа. 
1879 — У серпні їде разом з Летинуа в Англію. В кінці року обидва повертаються до Франції.
1880-1882 — Знаходиться поруч з Летинуа в Кулом, Реймсі та Парижі. Виходить збірка «Мудрість» (1881) 
1884  р. — виходить збірка «Колись і недавно» і книга літературно-критичних статей «Прокляті поети», куди увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі і про Артюра Рембо, Стефана Малларме і самого Поля Верлена.
 1885  р. — У вересні потрапляє до лікарні у зв’язку з болями в коліні. Аж до 1895 року проводить більшу частину життя в різних лікарнях. 
1888 р. — збірка «Любов» (1888) 
1891 р. — збірник «Щастя» і «Пісні для неї». 
1895 р.  — Видає «Повне зібрання віршів» («Poesie completes») Артюра Рембо у видавництві Ваньє. 
8 січня 1896 р.—  вмирає від запалення легенів.
http://stories-of-success.ru/files/pol-verlen-3.jpg

Джерело: http://dovidka.biz.ua/pol-verlen-hronologichna-tablitsya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Теорія літератури
 Символізм
 Сугестія

Символізм 
(фр. symbolisme,з грец. симболон — знак, ознака, прикмета, 
символ) — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку XX ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можливо розкрити, збагнути й відобразити тільки за допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією установою поетика символізму вирізнялася глибоким культом «слова, як такого» («світ слова»), великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.

Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і позитивізму, зокрема проти поезії «Парнасців», натуралістичного роману й реалістичного театру. Основоположниками його були Поль Верлен і Стефан Малларме та їхні тодішні чи й пізніші учні поети і есеїсти Анрі де Реньє, Сюллі-Прюдом, Поль Клодель, Поль Валері, Андре Жид, Сен-Поль Ру та ін. Своїм предтечею вони вважали Шарля Бодлера. Термін символізм вжив найперше і виклав програмово його позиції Жан Мореас. Згодом символізм поширився в інших країнах і став першою маніфестацією модернізму у світовій літературі і живописі.

Си́мвол (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. За допомогою нього поети прагнуть стисло і яскраво передати певну думку.

Жан Дельвіль. Прометей викрав вогонь для людей», 1907 р.

Прометей - символ самопожертви

Поезії Поля Верлена

"Поетичне мистецтво" - віршований маніфест символізму.

Поетичне мистецтво

 (Із збірки «Колишнє й недавнє»: Колишнє)

Найперше - музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів - сп'янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім - любий погляд з-під вуалю,

В нім - золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву - барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних -

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав - шукати

Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м'ята і чебрець...

А решта все - література.

 Картини сутінок буття, настрій задумливого суму - провідні мотиви верленської поезії ("Осіння пісня", "В серці і сльози і біль")

Осіння пісня

Неголосні

Млосні пісні

    Струн осінніх

Серце тобі

Топлять в журбі,

    В голосіннях.

Блідну, коли

Чую з імли -

    Б'є годинник:

Линуть думки

В давні роки

    Мрій дитинних.

Вийду надвір -

Вихровий вир

    В полі млистім

Крутить, жене,

Носить мене

    З жовклим листям.

(Перекладач Михайло Драй-Хмара)

В серці і сльози, і біль,— 
небо над городом плаче. 
Що це за туга? Відкіль 
цей невгамований біль?

Мжиці зажурені звуки 
і на землі, й по дахах! 
В серце, що в'яне від скуки, 
ллються зажурені звуки.

Сльози і біль без причин 
в серці, якому байдуже... 
Тут ані зрад, ні провин: 
туга моя без причин.

Чи не найбільше це горе — 
навіть не знати, чому 
в серце несміливе, хворе 
люте закралося горе?

 Тихенький дощ падає на місто...

        Артюр Рембо

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілім серці?

Ні зради, ні утрати,-

Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум -

Без гніву, без любові,

Без ревнощів, без дум -

Такий нестерпний сум.