Урок №28
Дистанційне навчання
3. Роман
ранньомодерністської доби
Óскар Уайльд (1854–1900). «Портрет Доріана Грея»
Óскар Уайльд (1854–1900). «Портрет Доріана Грея»
Оскар Уайльд — англійський письменник межі XIX і XX століть, автор віршів, п’єс, казок, а також роману «Портрет Доріана Грея», що став знаковим твором доби декадансу. Творчість цього письменника була новою віхою в розвитку європейського символізму.
Народився Оскар Уайльд (Вайльд) в інтелігентній ірландській родині (батько — відомий лікар, мати — письменниця) у Дубліні 1854 року (в інших джерелах — 1856 року). Навчався в Королівській школі Портора, потім у дублінському Трініті — коледжі, а згодом — на класичному відділенні Оксфордського університету.
У цей час почав писати свої перші вірші та поеми. Ще підлітком Оскар мав власний погляд на все, що його оточувало, мужньо демонстрував свою позицію, навіть якщо вона
суперечила загальновизнаній. Хлопчик зневажливо ставився до улюбленої гри ровесників — футболу. У святкові дні носив високий циліндр на довгих кучерях, що також викликало непорозуміння з однокласниками. Якось увечері, коли він урочистою ходою велично проходив повз них, вони накинулися на нього, зв’язали йому руки й ноги, поволокли на високий пагорб. Забруднений, подряпаний до крові Оскар набув пози захопленого глядача й промовив: «Який звідси, з горба, чудовий краєвид!»
Після закінчення навчання повністю віддається літературній творчості. У 27 років видає збірку «Вірші». «Найбільша праця для творчої уяви митця — створити перше самого себе, а тоді вже свою публіку»,— стверджує Уайльд. Лондон наповнюється чутками про
естетизм письменника.
♦ Пригадаймо, що естетизм — це визнання краси найвищою цінністю буття.
«Апостол естетизму», «естет» — це стало начебто професією, громадським статусом Уайльда. Тому й одяг, і будинок з облаштуванням мав відповідно до своїх уявлень про красу.
І дружина у нього була дуже вродливою. Щомісяця він з’являвся перед гостями в новому образі та одязі: грецькому, середньовічному, старовенеціанському, голландському. Поклоніння красі не обмежувалося тільки прагненням оточити себе вишуканими речами, меблями, картинами, носити елегантний одяг, мати смачну й привабливу на вигляд їжу, спілкуватися із вродливими людьми.
Культ краси в Уайльда — це насамперед благоговійне ставлення до мистецтва. Ще у шкільні роки він добре вивчив класичні мови, захоплювався античністю; читав багато і швидко: Есхіл, Евріпід, Софокл, Чарлз Діккенс, Вільям Теккерей, англійські поети…
Письменник здійснює подорож Америкою, де виступає з лекціями, присвяченими естетизму. Кілька місяців проводить у Парижі, знайомиться з мистецтвом французького декадансу.
Повторення
♦ Пригадайте, що таке декаданс.
Почесне, але пусте поховання поета декадента Шарля Бодлера на цвинтарі Монпарнас.
Декаданс*
Декаданс — Вікіпедія
https://uk.wikipedia.org/wiki/Декаданс
Уайльд працює журналістом, публікує сотні критичних статей та рецензій, редагує журнал «Світ жінки». Продовжує плідно працювати в літературі — виходять його збірка «Щасливий принц», роман «Портрет Доріана Грея»(1890), збірка казок «Гранатовий
будиночок», оповідання, літературно-критичні діалоги, п’єси, які мали особливий успіх.
У 1895 році над Уайльдом відбувся суд. Його звинуватили в моральних збоченнях і засудили до дворічного ув’язнення. Короля життя було скинуто з трону. Мати Оскара померла з горя. Дружина з дітьми пішла з дому. Його п’єси було знято зі сцени. Сам письменник опинився в жахливих умовах і ледь не загинув. На його щастя, з’явився новий начальник в’язниці, який дозволив читати й писати.
Після звільнення Уайльд емігрує до Франції й живе в Парижі під чужим ім’ям. У 1900 році він там же й помирає.
Свою філософію мистецтва Уайльд виклав у книзі «Задуми»
(1891), яка відкривається діалогом «Занепад брехні», що є його естетичним маніфестом. Він утверджує самоцінність і самодостатність мистецтва. Воно, на думку Уайльда, не виражає нічого, крім самого себе, існує самостійно і розвивається за своїми законами. Мистецтво
не є породженням певної епохи чи її відтворенням, бо воно — вище за життя. Ця думка — наріжний камінь естетики Уайльда.
Сучасна література не подобалася письменникові саме тим, що була надто наближена до дійсності й перетворювалася на копію реального життя. Творчість же, на його думку,— це мистецтво брехні (тобто вигадки). Занепад брехні Уайльд вважав головною вадою творів своїх сучасників. Відкидаючи принципи натуралізму і реалізму в мистецтві, Уайльд протестує не скільки проти цих художніх напрямів, скільки проти монотонної, безбарвної, потворної, непоетичної, антиестетичної дійсності, яка не заслуговує на те, щоб бути відображеною митцем.
Уся естетика Оскара Уайльда є низкою парадоксальних суджень. Наприклад, він стверджує, що не мистецтво наслідує життя, а життя наслідує мистецтво: песимізм вигадав шекспірівський Гамлет, а нігілізм — І. Тургенєв. Саме життя митця, його поведінка були трагічно суперечливими: скільки разів Уайльд твердив, що не сприймає чужого нещастя, а десятки його сучасників згадують, як він і співчував людям, і допомагав з усмішкою, щоб не виказати, що йому це важко.
«Передмова» до роману Оскара Уайльда
«Портрет Доріана Грея»
Передмова до роману складається з 25 афоризмів, які декларують естетичну програму автора. У парадоксальному вигляді повторюються основні положення естетизму: «Митець – творець прекрасного», «Розкрити себе і втаїти митця – цього прагне мистецтво», «Обранцями є ті, для кого прекрасне означає лише одне – Красу». Не обминув письменник і питання моральності мистецтва, роз’єднавши ці поняття як несумісні: «Етичні уподобання митця призводять до манерності стилю», «Розбещеність і чесноти для митця – матеріал мистецтва». Проте життя головного героя демонструє небезпечність штучного роз’єднання етичних і естетичних принципів.
1864-1871 — навчання в Королівській школі Портора, місто Енніскіллен поблизу Дубліна. Дуже добре навчався.
1871-1874 — В Трініті-коледжі Уайльд вивчав античну історію і культуру, де знову блискуче проявляв свої здібності в стародавніх мовах.
1874 — Уайльд, виграв стипендію на навчання в Оксфордському коледжі Магдалини на класичному відділенні
1878 — Закінчив університет, переселяється до Лондона.
1881 — Опубліковано перша поетична збірка «Вірші» (Poems; 1881).
1882 — Уайльд відправився з лекціями в США. 1883 — п’є
са «Герцогиня Падуанская» 1884 — Одружується на Констанс Ллойд
1885-1886 — У них народжуються двоє синів Сиріл і Вівіан, для яких Уайльд складає казки. 1887 — Уайльд опублікував оповідання «Кентервільський привид», «Злочин лорда Артура Севіла», «Сфінкс без загадки», «Натурщик-мільйонер», «Портрет пана У. Х.», які й склали збірку його оповідань. Проте ж Уайльд не любив записувати все, що приходило йому на думку, багато розповідей, якими він зачаровував слухачів, так і залишилися ненаписаними 1890 — Роман «Портрет Доріана Грея», що приніс неймовірну популярність
1891-1895 — роки слави Уайльда. У 1891 році виходить збірка теоретичних статей «Задуми», написаний трактат «Душа людини за соціалізму». Написана драма на біблійний сюжет — «Саломея» (1891), комедія — «Віяло леді Віндермір» (1892), комедія — «Жінка, не варта уваги» (1893). У 1895 написані і поставлені дві п’єси — «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути серйозним». У 1891 році Уайльд познайомився з Альфредом Дугласом, який був молодший Уайльда на 17 років. У них зав’язуються стосунки, шлюб письменника розпадається. Їх стосунки пов’язували гроші і забаганки Дугласа, які Уайльд покірно виконував. Уайльд в повному розумінні слова забезпечував Дугласа.
1895 — За звинуваченням у содомії Уайльда засуджують до 2 років тюремного ув’язнення та виправних робіт. Тюрма повністю зламала його, більшість друзів від нього відвернулися. Альфред Дуглас жодного разу не приїхав до нього і не написав. У в’язниці Уайльд дізнається про смерть матері, про еміграцію дружини, яка змінила прізвища дітей. У в’язниці Уайльд пише гірку сповідь у формі листа Дугласу, яку називає «Epistola: In Carcere et Vinculis» (лат. «Послання: у в’язниці і оковах»).
1897 — звільнений в травні Уайльд переїхав до Франції і змінив ім’я на Себастьяна Мельмота. У Франції Уайльд написав знамениту поему «Балада Редингської в’язниці», підписану ним псевдонімом С.3.3. — Такий був тюремний номер Оскара. І це був вищий і останній поетичний зліт жерця естетизму.
30 листопада 1900 — Оскар Уайльд помер у вигнанні у Франції від гострого менінгіту, викликаного вушною інфекцією.
Оскар Уайльд (1854-1900)
Хронологічна таблиця
16 жовтня 1854 — Оскар Уайльд народився в Дубліні (столиця Ірландії).1864-1871 — навчання в Королівській школі Портора, місто Енніскіллен поблизу Дубліна. Дуже добре навчався.
1871-1874 — В Трініті-коледжі Уайльд вивчав античну історію і культуру, де знову блискуче проявляв свої здібності в стародавніх мовах.
1874 — Уайльд, виграв стипендію на навчання в Оксфордському коледжі Магдалини на класичному відділенні
1878 — Закінчив університет, переселяється до Лондона.
1881 — Опубліковано перша поетична збірка «Вірші» (Poems; 1881).
1882 — Уайльд відправився з лекціями в США. 1883 — п’є
са «Герцогиня Падуанская» 1884 — Одружується на Констанс Ллойд
1885-1886 — У них народжуються двоє синів Сиріл і Вівіан, для яких Уайльд складає казки. 1887 — Уайльд опублікував оповідання «Кентервільський привид», «Злочин лорда Артура Севіла», «Сфінкс без загадки», «Натурщик-мільйонер», «Портрет пана У. Х.», які й склали збірку його оповідань. Проте ж Уайльд не любив записувати все, що приходило йому на думку, багато розповідей, якими він зачаровував слухачів, так і залишилися ненаписаними 1890 — Роман «Портрет Доріана Грея», що приніс неймовірну популярність
1891-1895 — роки слави Уайльда. У 1891 році виходить збірка теоретичних статей «Задуми», написаний трактат «Душа людини за соціалізму». Написана драма на біблійний сюжет — «Саломея» (1891), комедія — «Віяло леді Віндермір» (1892), комедія — «Жінка, не варта уваги» (1893). У 1895 написані і поставлені дві п’єси — «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути серйозним». У 1891 році Уайльд познайомився з Альфредом Дугласом, який був молодший Уайльда на 17 років. У них зав’язуються стосунки, шлюб письменника розпадається. Їх стосунки пов’язували гроші і забаганки Дугласа, які Уайльд покірно виконував. Уайльд в повному розумінні слова забезпечував Дугласа.
1895 — За звинуваченням у содомії Уайльда засуджують до 2 років тюремного ув’язнення та виправних робіт. Тюрма повністю зламала його, більшість друзів від нього відвернулися. Альфред Дуглас жодного разу не приїхав до нього і не написав. У в’язниці Уайльд дізнається про смерть матері, про еміграцію дружини, яка змінила прізвища дітей. У в’язниці Уайльд пише гірку сповідь у формі листа Дугласу, яку називає «Epistola: In Carcere et Vinculis» (лат. «Послання: у в’язниці і оковах»).
1897 — звільнений в травні Уайльд переїхав до Франції і змінив ім’я на Себастьяна Мельмота. У Франції Уайльд написав знамениту поему «Балада Редингської в’язниці», підписану ним псевдонімом С.3.3. — Такий був тюремний номер Оскара. І це був вищий і останній поетичний зліт жерця естетизму.
30 листопада 1900 — Оскар Уайльд помер у вигнанні у Франції від гострого менінгіту, викликаного вушною інфекцією.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/oskar-uayld-hronologichna-tablitsya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар