Світогляд і естетичні погляди Шарля Бодлера, збірка «Квіти Зла». Система «відповідностей» у поезії Ш. Бодлера. Новаторство поетичної техніки
Шарль П'єр Бодле́р
(1821 – 1867
«Поезією Шарль Бодлер доводив, що і у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини»
Олександр Блок
“Квіти зла” Ш. Бодлера - це квіти, що виросли в нашій суперечливій душі на грунті жорстокого ХХ століття»
Олександр Олесь
«Квіти зла” Бодлера - епохальне явище французької і європейської поезії ХІХ століття. Синтез її здобутків і водночас прокладання шляхів її подальшого розвитку»
Дмитро Наливайко
«Ви маєте рідкісний дар – змусити мислити; дар лише обраних»
Віктор Гюго
Бодлер
Гримасою нудьги скривилися уста,Всі хвилі поривань розбилися об скелі,
Лишившився тільки смак безмежжя й пустота,
Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.
Вночі, коли важка, нестерпна темнота
Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі,
В обіймах лиш одна кохана – самота,
В розбитої душі обідранім готелі.
Вона нашіптує і мучить бризком барв,
Повій і демонів, скривавлених примар
І Май спокусливих відьомским стилем Гойї;
І він, підвівши зір з-під хмурого чола,
Пірнав у вічний вир людських несупокоїв
У сонеті Св. Гординського Бодлер постає романтиком, чию душу розриває нудьга. Саме вона спричиняє його самотність, душевний біль. Поет загубив свій Ідеал і залишився віч-на-віч із Спліном. Він зазирає в безодню. Особливо відчайдушно переживає митець свої покинутість вночі, коли поряд з ним немає нікого, хто міг його зігріти. На окрему увагу заслуговує перший терцет сонету, бо він вводить принципово важливий для розуміння усієї творчості Бодлера момент – демонструє зв’язок між розпачем поета і його вмінням бачити речі по-новому, по-символістські, бо саме самотня ніч співає йому дивно-дикий мелодій і спокушає “бризком барв”. Світ навколо Бодлера стає жахаюче магічним, а видіння і примари, що витанцьовують перед ним, несподівано проростають “кошмарними квітами зла”.
Шарль Бодлер, фотографія Надара
Шарль П'єр Бодлер — французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури XIX століття.
Шарль Бодлер належить до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. Читачі вважали його небезпечним аморальним богохульником, анархістом, напівбожевільним. Лише окремі, переважно діячі мистецтва, вбачали в Бодлерові великого поета. Таке ставлення до нього пояснюється насамперед тим, що з ранньої юності і до самої смерті Бодлер перебував у стані конфронтації з тогочасним суспільством. Цей конфлікт був непримиренним, що й зробило неможливою будь-яку іншу розв'язку, крім трагічної, для поета.
Шарль Бодлер народився в Парижі. Його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру, було 62 роки, а матері, Кароліні, — 28. Батько помер, коли Шарлю не було ще й 6 років, але на все життя в душі Бодлера залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням. Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв з сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй. Люксембурзький сад. Але психічна травма, яку митець отримав у дитинстві, полягала не в ранньому сирітстві, а в "зраді" матері, яка через рік після смерті чоловіка знов вийшла заміж за 39-річного генерала Опіка. Але повторне одруження було ще не єдиною "зрадою" Кароліни Бодлер: у 1832 році 11-рІчного Шарля віддають в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім'я перебралася саме до Ліона. Тут і прокинулися почуття, що псували життя Бодлера до кінця його днів — образа, ревнощі, ненависть. Ліонський період життя тягнувся до 1836 р., коли родина Опік знов повернулася до Парижа. 1837 року Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність». Шарль закінчив коледж Людовіка Великого і, отримавши ступінь бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це був акт протесту і звільнення — він вирішив стати "творцем". В 1839–1841 р.— він слухає лекції з права в Сорбонні.
В 1840 Бодлер році вступив до Національної школи Хартій, де з'являвся лише час від часу. Куди більше Шарля приваблювала студентське життя Латинського кварталу: саме в ці роки він наробив боргів, пристрастився до наркотиків і заразився сифілісом, який через 25 років став причиною його смерті. Він приятелював з молодими літераторами і навіть насмілився заговорити на вулиці з самим Бальзаком.У 1841 році вітчим сплатив його борги і відправив на два роки в Індію. Пошкоджений штормом корабель дістався до острова Маврикій, і там Бодлер переконав капітана відправити його назад до Франції. Плавання це зробило безсумнівний вплив на майбутнього поета: тропічні пейзажі, звуки, запахи послужили основою для барвистих екзотичних картин у деяких з найбільших його творінь.
У квітні 1842 Шарль Бодлер досяг повноліття і вступив у володіння спадщиною, яке становило близько 75 тисяч франків і дозволило йому вести життя світського денді. Вже до 1844 року він розтратив половину капіталу, тому родина вважала розумним встановити судову опіку над рештою грошей. Таким опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи Бодлера і видавав йому певну незначну суму щомісячно.
1845 року відбувся літературний дебют Бодлера: у журналі «Художник» публікується сонет «Дамі креолці», складений ще в період його перебування на Маврикії. Тоді ж він заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року «Салон 1845 року». З цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.
Душевному стану бунту, непокори, який був притаманний поету все життя, повністю відповідав революційний бунт у Франції 1848 р. Сам Бодлер згадував: "Моє сп'яніння в 1848 р. Якої природи було це сп'яніння? Жага помсти. Природне задоволення від руйнування".
У 1850-их роках він активно пропагує у Франції творчість Едгара По. Майже 16 років життя Бодлер присвятив перекладу на французьку мову творів Едгара По, якого вважав своїм духовним братом.
Збірка "Квіти Зла", що вийшла у 1857 р., зробила Бодлера відомим. Після появи цієї славнозвісної збірки митцю залишалося жити ще 10 років і два місяці. Збірка містить вірші Бодлера, написані в період з 1840 по 1857. Вона вважається значною віхою у розвитку французької поезії і становленні символізму, як літературного напрямку. Тематика збірки в основному еротична й декадентська.
Назву збірки шукав поет довго, зате виявилася вона напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера.
Збірка епатувала французьку громадськість, викликавши обурення в одних і захоплення в інших. На хвилі обурення автор і видавець були покарані французьким судом за образу громадської моралі. Бодлера оштрафували на 300 франків, шість віршів із збірки потрапили під заборону публікації, яка була відмінена тільки в 1949.
Вірші у «Квітах зла» мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно - емпіричні образи в символи.
Провідні мотиви «Квітів Зла» Ш.Бодлера: «Захват життя» і «жах життя»; Боротьба Добра і Зла, Бога і Диявола, життя і смерті, тілесного і духовного; Визначення сенсу буття особистості — пошук Істини; Нескінченні поривання, падіння і злети; Утвердження чарівної сили мистецтва; Інтуїтивне наближення до Істини; Творча незалежність митця від натовпу; Проголошення Краси єдиною метою мистецтва; Призначення поета і поезії — видобувати Красу з усього (навіть зі Зла) і зберігати її для вічності.
«У цю жорстоку книгу, - написав Бодлер про «Квіти зла» за рік перед смертю, - я вклав усе моє серце, всю мою ніжність, усю мою віру (викручену навиворіт), усю мою ненависть».
Останні роки життя поета були сумними.
1860 року було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучний рай». У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджуючих засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засуджує використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.
У 1862 р. на повний голос "заговорила" давня хвороба Бодлера — почастішали напади запаморочення, жару, безсоння, майже божевілля. Він практично нічого не пише, одягнений в лахміття, годинами ходить вулицями, намагаючись "загубитися" в натовпі.
Але все ж таки знаходить в собі сили читати лекції і домовитися про видання своїх творів. Катастрофа сталася 4 лютого 1866 р., коли під час відвідання церкви Бодлер непритомніє. У нього виявляють ознаки паралічу, часткову, а пізніше і остаточну втрату здатності говорити. У липні його перевозять до Парижа, де він і помер. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнасс у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль та ін.).
Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося.
Його не лише читали - у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов...
Про нього писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник. Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам: П. Грабовського, В.Щурата, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Терещенка, М. Яцківа, І.Світличного, Д.Павличка, І.Драча, М.Москаленка, М.Ільницького, І.Петровцій та ін.
На вірші Бодлера писали музику: А.-В. Кантодеа, К. Дебюссі , Е. Шабрие , Г. Форе , Венсан буд "Енді , Ернест Шоссон , Альфредо Казелла , А. фон Цемлінського , А. Берг , К. Штокхаузен , Н. Рорем , Л. Андріссен , А. Соге , Кайхосров Сорабджі , С. Танєєв , А. Гречанінов , А. Крупнов , Юрій Алексєєв , Д. Тухманов , Лоран Бутонна , Мілен Фармер , Костянтин Кінчев.
Доля подарувала Шарлю Бодлеру лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики.
Українське видання Шарля Бодлера
Поезії збірки згруповані в 6 частин:
- Сплін та ідеал. Spleen et Idéal
- Паризькі картинки. Tableaux parisiens
- Вино. Le Vin
- Квіти зла. Fleurs du mal
- Бунт. Révolte
- Смерть. La Mort
Тон збірці задає передмова, в якій нудьга називається найгіршою з бід, а сатана ідентифікується з алхіміком із псевдонімом Гермес Трисмегіст.
Проблема взаємин краси й зла
у збірці Шарля Бодлера «Квіти Зла»
Поет, як альбатрос – володар гроз та грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на подолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
Ш.Бодлер
Теорія літератури
Романтизм(фр.) – літературно-мистецький напрям, якому притаманні інтуїтивно-почуттєве
світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, неприйняття буденності,
звеличення “життя духу”, конфлікт мрії та дійсності, захоплення несвідомим
таємничим , фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору та
національної міфології.
Декаданс (фр. dekadence – занепад) - загальна назва кризових явищ у
мистецтві кінця ХІХ – початку
ХХ століття.
Модернізм (фр. modern – сучасний, новий) – загальна назва напрямів в
літературі та в мистецтві кінця ХІХ – початку
ХХ століття.
Символізм(від фр. simvol ) – напрям у
європейській культурі кінця ХІХ – початку ХХ століття, основним принципом якого
було відтворення сутності предметів та ідей за допомогою символу. Символ
сприймається як уособлення індивідуального уявлення художника про світ. Символ – умовний знак, натяк.
Узагальнення
Немає коментарів:
Дописати коментар