Урок позакласного читання
Анто́н Па́влович Че́хов ( 1860-1904)
«Скрипка Ротшильда» «Людина у футлярі»
Портрет Антона Чехова виконаний Осипом Бразом у 1898 році
Знайомимося з біографією А.П.Чехова
Школа морального виховання А.П.Чехова
У людині все повинно бути прекрасним:
і обличчя, і одяг, і душа, і думки».
і обличчя, і одяг, і душа, і думки».
А.П.Чехов
«Мета моя — вбити відразу двох зайців: правдиво змалювати життя й, до речі, показати, наскільки це життя відхиляється від норми. Норма мені невідома, як невідома нікому з нас. Усі ми знаємо, що таке безчесний вчинок, але що таке честь — ми не знаємо», писав А.П.Чехов.
Одного разу Ольга Леонардівна, дружина Чехова, написала йому, що в нього поступливий, м’який характер, Антон Павлович відповів: «Повинен сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний та ін., але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не годиться…» Є чехівська школа в літературі. Є й інша чехівська школа — школа морального виховання. Обидві вони дуже важливі для нас. І про це йтиметься сьогодні на уроці.
О́льга Леона́рдівна Кні́ппер-Че́хова
-
дружина письменника
Багато листів А. П. Чехова доступні широкому загалу. І вони цікаві
не менш, ніж його твори, адже допомагають краще зрозуміти особистість
талановитого письменника, близької до ідеалу інтелігентної людини.«Виховані
люди,— писав А. П. Чехов,— на мою думку, повинні відповідати таким вимогам:1)
вони поважають людську особистість, а тому завжди поблажливі, м’які, ввічливі,
поступливі…2) вони співчутливі не до одних тільки жебраків та кішок. Вони
вболівають і за те, чого не побачиш звичайним оком. Так, наприклад, якщо Петро
знає, що батько й мати сивіють із нудьги й ночі не сплять через те, що вони
рідко бачать Петра (а якщо й бачать, то п’яним), то він поспішить до них і
покине горілку…3) вони поважають чужу власність, а тому й сплачують борги…4)
вони щиросердні й бояться брехні, як вогню. Не обманюють навіть у дрібницях.
Брехня образлива для слухача…5) вони не принижують себе, щоб викликати в іншої
людини співчуття…6) вони не марнославні… Навіть Крилов сказав, що порожню бочку
більше чути, ніж повну… та ін.Щоб бути вихованим і не стояти нижче за рівень
середовища, до якого потрапив, недостатньо прочитати тільки Піквіка та завчити
монолог із Фауста… Тут потрібні безперервні денна й нічна праця, вічне читання,
штудіювання, воля… Тут дорога кожна година…»
Словникова робота
Чехов і Україна
Життя й творчість письменника були тісно пов'язані з Україною. Навесні 1887 р. він подорожував Донецьким краєм, у 1888–1889 pp. двічі жив під Сумами. У своїх творах «Степ», «Людина у футлярі», «Іменини» А. Чехов відобразив людей та природу України, Він високо цінував діячів українського театру — М. Садовського і М. Заньковецьку.
Ще за життя письменника переклади його творів українською друкувалися в газеті «Громадський голос», «Літературно-науковий вісник», видавались збірки оповідань. І в наші дні п'єси А. Чехова незмінно прикрашають репертуар українських театрів.
| "Я родился в живописном украинском городе Таганроге... | " |
— пише Чехов у своїй дореволюційній автобіографії. У 1902 році, розмовляючи на Білій дачі в Ялті з М. Горьким і Б. Лазаревским, Чехов зізнавався: „ Я настоящий малоросс, я в детстве не говорил иначе, как по-малороссийски“[
Оповідання «Скрипка Ротшильда»
- Які почуття викликало у вас оповідання А. Чехова «Скрипка Ротшильда»?
- Над чим змусив замислитись образ головного героя твору Якова Бронзи?
- Які проблеми порушує автор у творі? Чи є вони
- актуальними у наш час?
Герой «Ротшильдової скрипки» — трунар
Яків Іванов на прізвисько Бронза — живе бідно. В експозиції оповідання
пояснюються причини його злиденного існування: «Містечко було маленьке, гірше,
ніж село, і жили в ньому майже самі старики, які помирали так рідко, навіть
досадно». Тож ремесло Якова не давало особливих прибутків. І рід занять героя,
і його прізвисько мають символічний зміст: життя дратує Якова, бо від нього --
одні збитки; він мовчазний, похмурий і непривітний, мов пам'ятник на цвинтарі; він
начебто придушує своєю вагою навколишніх, передусім гнітить дружину Марфу.
Головна риса Якова — ощадливість, яка з роками стає маніакальною: він весь час підраховує «прибутки — збитки», а оскільки збитки уявні переважають справжні, це доводить його мало не до шаленства. Вічна тема думок і розмов Бронзи — потенційні прибутки, які він міг би отримати, але з різних причин не отримав. Більше заробляти йому заважали вихідні та церковні свята, коли не можна було працювати. «Поліцейський надзиратель був два роки хворий і танув, і Яків нетерпляче ждав, коли він помре, але надзиратель виїхав до губернського міста лікуватися, взяв та й помер там. Ось вам і збиток, принаймні карбованців на десять, бо труну довелося б робити дорогу, з глазетом». Навіть зробивши труну для власної помираючої дружини, він ретельно заносить у реєстр своїх збитків — «2 крб. 40 коп.».
Живе Бронза у невеликій старій хатині, «де була тільки одна кімната, і в тій кімнаті містились він, Марфа, піч, дво спальне ліжко, труни, верстат і все господарство». Перелік цей справляє моторошне враження: люди сплять у хаті, де стоять труни, та й сам хазяїн і його жінка згадуються у списку поряд з побутовими предметами, обладнанням і трунами. Щоправда, замкнений, завжди невдоволений Яків, шо задушив у собі всі живі людські почуття, та безсловесна, залякана Марфа давно вже духовно закам'яніли, стали чимось на зразок «предметів» (у розмові з фельдшером герой так і називає дружину — «пред мет»).
Постійно пригнічений переживаннями через «збитки», непривітний і роздратований, Яків існує начебто уві сні, без любові, радості, співчуття до інших. На дружину він не звертає уваги, «наче вона кішка або собака», жодного разу не приголубив її, не подарував їй нічого. Лише кричав на неї, докоряв нестатками, а вона перелякано тремтіла.
Єдина розрада Якова — скрипка, на якій він грає з єврейським оркестром на весіллях. Замучений думками про свої невдачі, він іноді торкає рукою струни, і стає йому легше на серці. Але й музика приносить не лише задоволення, адже грає Бронза врешті-решт для прибутку: йому платять по п'ятдесят копійок за день, тож він дуже переживає, коли його не запрошують грати. До того ж Яків проймається невмотивованою ненавистю до флейтиста Ротшильда — рудого убогого єврея, який наче в насмішку має прізвище відомого мільйонера.
Типовий невдаха, Бронза ніколи не буває в гарному настрої і зриває злість на тих, хто не може йому відповісти — на зли дарі Ротшильді, на темній дружині.
Ілюстрації до оповідання А. Чехова «Скрипка Ротшильда»
6. Спостереження над текстом художнього твору
- Знайдіть у творі деталі, що дають уявлення про зовнішній вигляд головного героя («Пітніло й багровіло обличчя», «обличчя у нього було багрове і мокре від поту», «суворо й насмішкувато глянув», «надів окуляри» та ін.)
- Ким був Яків Бронза? Опишіть його помешкання, спосіб життя, родину.
- Чому жителі містечка дали головному героєві таке прізвисько?
- Як Бронза ставився до своєї роботи, чим захоплювався, крім неї?
- Яку фразу, що виражала сенс життя й головний клопіт героя, він часто повторював? («А які ж це збитки!»)
- Як герой ставився до своєї дружини, як сприйняв її смерть?
- Якою змальована героїня твору Марфа Іванівна? Знайдіть деталі портрета, визначте за ним риси її характеру. («Обличчя бліде, боязке й нещасне», «згорблена і худа, і гостроноса, з відкритим ротом, схожа в профіль на птаха, якому хочеться пити», «з боязким, дбайливим виразом», «нещасне Марфине обличчя» та ін.)
- П’ятдесят два роки життя Марфи разом із чоловіком автор описує одним реченням. Про що це свідчить?
- Чому Марфа, помираючи, «була рада»?
- Над чим замислюється герой наприкінці твору, що змінює його душу? Поясніть назву твору.
- Прокоментуйте вислів античного філософа Сенеки: «Життя людське цінується не за його тривалістю, а за змістом. Важливо не те, чи довго, а чи правильно ти прожив». Як ці слова перегукуються з головною думкою оповідання А. Чехова «Скрипка Ротшильда»?
- Назвіть «літературних братів» Якова Бронзи. (Гобсек, Скрудж та ін.)
«Людина у футлярі»
- Яке враження справило на вас оповідання Чехова «Людина у футлярі»?
- Про що цей твір? Як ви зрозуміли назву твору?
- Хто є головним героєм оповідання? Які почуття він у вас викликає?
- Хто є героєм-оповідачем?
- Знайдіть опис зовнішності Бєлікова та прокоментуйте його. Визначте, який художній прийом використовує при цьому автор. («…Завжди, навіть у дуже хорошу погоду, виходив у калошах та з парасолькою й обов’язково в теплому пальті на ваті. І парасолька у нього була в чохлі, і годинник у чохлі… і ніж у нього був у чохольчику; і обличчя, здавалося, теж було в чохлі, бо він увесь час ховав його в піднятий комір… Одним словом, у цієї людини було постійне й нездоланне прагнення… створити собі, так би мовити, футляр, який би усамітнив його, захистив би від зовнішніх впливів… і давні мови, які він викладав, були для нього, по суті, ті ж калоші й парасолька, за допомогою яких він ховався від дійсності».
- Образ Бєлікова має гротескно-алегоричні риси. Він уособлює собою закостеніння, омертвіння індивідуальності, майже повне зникнення людських почуттів.)
Бєліков і «бєліковщина» З появою оповідання А. Чехова «Людина у футлярі» з’явилися такі поняття, як «футлярність», «бєліковщина». Їх суть розкриває оповідач, учитель гімназії Буркін: «Людей, самотніх по натурі, які, немов той рак-самітник і слимак, намагаються сховатися у свою шкаралупу, на цьому світі немало». Життя Бєлікова — «футлярне»: «як би чого не вийшло». Усе в нього у футлярі — від речей до думок, поведінки та вчинків. Смерть для нього — здійснення найзаповітнішої мрії: він назавжди у футлярі, з якого ніколи не вийде.Бєліков — не тільки людина-футляр, але й людина-циркуляр. Він боїться життя, ховається за всякими приписами та циркулярами, заборонами й правилами. «…Усілякі порушення, відхилення, відступи від правил засмучували його». Та найстрашнішим було те, що під його впливом й інші людини стали боятись: «Бояться голосно розмовляти, посилати листи, знайомитися. Читати книги, бояться допомагати бідним, вчити грамоти». Бєлікова не стало, але «скільки ще таких людей у футлярі залишилося, скільки їх іще буде!»
Спробуй! Ти це зможеш!
Літературний
диктант
за
оповіданням А.Чехова «Скрипка Ротшильда»
1.
Яків
Бронза вважав збитками…
2.
Марфа
зустрічала смерть з…
3.
«Марфі
Івановій труна - …»
4.
Що змінило Якова?
5.
Коли Бронза починає думати
про Марфу не як про предмет?
6.
Коли Яків не повернувся
додому, куди його «несли ноги»?
7.
«Скрипку неможна взяти з собою в могилу, і тепер вона
залишиться…»
8.
Ротшильд – це…
9. Скільки Марфа і Яків прожили разом?
10. Марфа
покохала Якова як (…), а прожила все життя з (….).
11. Остання воля Бронзи –
12. Найвиразнішим художнім засобом у творах А. Чехова є …
Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи.
Немає коментарів:
Дописати коментар