Урок №8. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Р

Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу «філософа й скнари» Гобсека. Зіставлення образів Фанні Мальво і Анастазі де Ресто. Роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій повісті. Композиція і стиль твору

 Життя – нелегке ремесло, і слід докласти зусиль, щоб навчитися його.

                О. Бальзак

Словникова робота

Лихвар — це та людина, яка дає гроші в борг, і зазвичай, під великі (а часом занадто великі) відсотки. При цьому він наполягає на укладанні усного або письмового договору про те, на який саме термін видаються фінанси в борг.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/hto-takiy-lihvar/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Вексель (від німецького wechsel) - письмове боргове забов'язання встановленої форми (грошовий документ), що дає власникові (векселедержателю) беззаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплатити зазначену суму грошей у вказаний термін.

,,Гобсек"(фр. Gobseck) — повість Оноре де Бальзака, надрукована уперше у 1830 році. Пізніше вона увійшла до циклу «Людська комедія» як частина «Сцен приватного життя». Основною темою твору є влада грошей, а основним персонажем, навколо якого побудована фабула, — лихвар Гобсек.

 Спочатку  повість була надрукована у 1830 році частинами (en ébauche) в журналі «Ля Мод» під назвою «Лихвар», потім окремим томом у видавництві мадам Делоне під новою назвою «Небезпека непослуху». У 1835 р. назва змінилася на «Батечко Гобсек», теперішня назва «Гобсек» утвердилася з виходом у світ «Людської комедії» у 1842 році.

Повість багатопланова. На поверхні розповідь про одруження Камілли де Гранльє, доньки віконтеси де Гранльє, з графом Ернестом де Ресто, інша тема — зображення жадоби, яку уособлює лихвар Жан-Естер де Гобсек, але понад усе це картина всього суспільства, в якому панують гроші. Дія відбувається в період Реставрації Бурбонів, приблизно у 1829 р. Аристократія на той час повернула собі положення, втрачене під час Французької революції, але в суспільстві правили гроші. Багата буржуазія прагнула поріднитися із розореним дворянством, усе купувалося й продавалося. Саме поклоніння грошам виходить у творі на перший план.

Розповідь починається з опису салону мадам де Гранльє, де ведеться розмова господині з родинним другом адвокатом Дервілем. Дервіль чув розмову мадам де Гранльє зі своєю донькою Каміллою, й довідався, що Камілла закохана в молодого Ернеста де Ресто, сина Анастасії де Ресто, при народженні Горіо. Мадам де Гранльє невдоволена цим коханням, оскільки мати Ернеста розтратниця, пов'язана незаконним зв'язком з Максимом де Траєм, заради якого розтринькала свої статки. Втім, це тільки відмовка, справжня причина в тому, що в Ернеста немає грошей.

Дервіль приходить на допомогу Каміллі — Ернест нещодавно зумів повернути собі родинну спадщину. Розповідь про те, як це сталося, повертає читача в часи, коли молодий адвокат-початківець Дервіль, познайомився з Жаном-Естером де Гобсеком, лихварем. Ці два персонажі з'являються в багатьох романах «Людської комедії», хоча б у вигляді згадок: «Полковник Шабер», «Розкоші та злидні куртизанок» та інших.

                             

Дервіль познайомився з Гобсеком давно, коли вони обидва мешкали в одному дешевому пансіоні. Гобсек вже тоді жив відлюдькувато й розмовляв тільки з Дервілем, розповідаючи йому історії зі свого ремесла, приправлені цинічною філософією. Згодом Дервіль зумів викупити адвокатську практику, взявши під здирницькі проценти позику в Гобсека.

Дервіль продовжує свою розповідь, оповідаючи про те, як він познайомив із Гобсеком франта Максима де Трая, який сподівався позичити в лихваря гроші. Гобсек відмовився дати позику графу, зважаючи на його 300 тис. франків боргів і ні су за душею. Максим де Трай, утім, залучив до справи жінку, свою коханку, графиню де Ресто. Йому вдалося награними стражданнями умовити графиню взяти в Гобсека позику, з невиправдано великою заставою.

Чоловік графині довідався про аферу й з'явився до Гобсека, вимагаючи повернути заставу. Гобсек радить графу сховати гроші від дружини-марнотратниці, начебто передавши майно надійній людині, в якості якої пропонує себе. Посередником у справі виступає Дервіль.

Не отримавши від де Ресто розписки про фіктивність операції з передачею майна, Дервіль відвідує графа. Той важко хворий. Графиня де Ресто робить усе можливе, щоб не допустити адвоката до чоловіка. Вона вже розірвала стосунки з Максимом де Траєм. Не маючи змоги зустрітися з Дервілем, граф хоче передати документи сину, але графиня перешкоджає й цьому. Перед смертю графа де Ресто вона на колінах благає у чоловіка прощення, але марно. Граф помирає, а наступного дня Гобсек з Дервілем застають в його будинку страшну картину — графиня перевернула все догори ногами, шукаючи заповіт. Почувши кроки людей, вона жбурляє у вогонь документи, призначені Дервілю, внаслідок чого Гобсек стає власником усього майна покійника.

Гобсек вступив у володіння новими маєтками. Дервіль звертався до нього з благанням пожаліти графиню та її дітей, але лихвар цинічно відповідав, що «біда навчить» — він поверне спадщину Ернесту тільки тоді, коли той пізнає ціну грошам і людям.

Розповідь Дервіля закінчується його останнім візитом до Гобсека, коли той уже помирав. Дервіль хотів ще раз спробувати вблагати лихваря, щоб допомогти молодим закоханим. Під кінець життя жадібність Гобсека перетворилася в божевілля — його будинок став звалищем накопичених речей. Але старий скнара вже на порозі смерті. Перед смертю він все ж таки заповідає все своє майно Дервілю, а замок де Ресто повертає Ернесту.

Повість «Гобсек» двічі екранізувалася в Радянському Союзі в 1936, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987 році, режисер Олександр Орлов.

Система образів  повісті «Гобсек

Головні герої повісті "Гобсек":  Гобсек, Віконтеса де Гранлье, Камілла- дочка віконтеси, граф де Борнбрат — брат віконтеси, Дервиль — друг їх сім’ї, Фанні Мальво (дружина Дервиля), Граф Максим де Трай, Граф де Ресто і його дружина. Характеристика Гобсека Перше враження від образу Гобсека різко негативне. Це пов’язано з його професією (лихваря) і визначальною рисою характеру (скупість). Але його образ набагато глибше. Доведемо це твердження, створивши таблицю «протиріч» поведінки і характеру Гобсека: Гобсек багата людина (всього п’ять чоловік у Парижі можуть зрівнятися з ним по мірі багатств.) Боітся афішувати своє багатство. Мізантроп.Ненавідить всю свою рідню. Підтримує дружні стосунки з Дервилем Зосередив у своїх руках владу над світом (… я володію світом, не напружуючи себе.)  При цьому сам ходить по клієнтам і принизливо збирає платежі Герой, позбавлений яких би то не було людських почуттів: «людина — автомат»; «людина — вексель»; «золотий істукан». Великодушний чоловік: випробував «почуття жалості» при вигляді насувається злиднів, що загрожує графині де Ресто; Гобсек «майже розчулився «, побачивши кімнату белошвейки Фанні «Дикун» (випробував «злісну радість дикуна, що заволодів блискучими камінчиками» після придбання діамантів графині.) Освічена людина: Знає всі тонкощі юриспруденції, добре розбирається в політиці, мистецтві (не випадково автор порівнює його зі статуєю Вольтера — одного з найосвіченіших людей свого часу) Лихвар. “Гобсек – людина честна” У ньому живуть «Скнара і філософ» «Підла істота й піднесене» Він «старий і дитина» «Старе немовля» Отже, Гобсек — складна, багатогранна і суперечлива особистість. Чому Гобсек вибрав професію лихваря? Яке його життєве кредо? Відповідь: Гобсек свідомо обрав професію лихваря. Він вважає гроші товаром, який можна вигідно продати і купити. Тому він не бачить нічого аморального в тому, щоб давати гроші в борг під великі відсотки і отримувати від цього прибуток. Такі правила будь-якої торгівлі. У що вірить сам Гобсек? Відповідь: Гобсек вірить в безмежну силу і владу золота. Він заявляє: «Золото — ось духовна цінність нинішнього суспільства». «Ви всьому вірите, а я нічому не вірю. Ну що ж, на сховок свої ілюзії, якщо можете. Я вам зараз підведу підсумок людського життя. Те, що в Європі викликає захват, в Азії карається, Те, що в Парижі вважається пороком, за Азарсков островами визнається необхідністю. Немає на землі нічого міцного, є тільки умовності, і в кожному кліматі вони різні … усілякі наші моральні правила та переконання — порожні слова … Ось поживіть з моє, дізнаєтеся, що з усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним. Це … золото. У золоті зосереджені всі сили людства … А що стосується моралі людина скрізь однакова: скрізь йде боротьба між бідними і багатими, скрізь. І вона неминуча. Так краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб інші тебе тиснули «. Таким чином, Гобсек стверджує, що в світі немає абсолютних цінностей та істин. У різних народів своя мораль, свої закони, своє поняття про моральність. І лише золото є абсолютною істиною і цінністю в усіх країнах і в усі часи. Тільки золото може дати людині абсолютну, реальну владу над світом. Тепер ви згадали головних героїв Гобсека, а також риси характеру Гобсека, які багато в чому пояснюють його вчинки. 

Джерело: http://dovidka.biz.ua/gobsek-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

         Зіставлення образів Фанні Мальво і Анастазі де Ресто

Анастазі де Ресто	Фанні Мальво
Спільне
Молоді, вродливі, парижанки
Відмінне
З багатої родини, легковажна, безрозсудно піддалася пристрасті, раба почуттів; жорстока; щастя не здобула, усе життя потому спокутувала свій гріх; залишила синові погану славу	З небагатої родини, чесна, добропорядна, працьовита, відповідальна, тиха, скромна; здобула щастя в родинному житті

Роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій повісті
                                                 

Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті О. де Бальзака «Гобсек». XIX ст.

•   Композиційний стрижень твору — автор-оповідач.

•   Один із головних героїв, носіїв ідеї моральності навіть у жорстокому буржуазному світі.

•   Образ Дервіля відіграє роль прийому обрамлення: історія про Гобсека «взята в рамку» опису розмови в салоні віконтеси де Гранльє.

•   Дервіль об’єктивно відтворює події, висловлює власне ставлення до героїв і ситуацій, що створює особливу атмосферу задушевності розмови й вірогідності оповіді.

Композиція і стиль твору

За формою повість «Гобсек» є «оповіданням в оповіданні». Це був досить типовий прийом у літературі XIX ст. та й літературі попередніх часів, наприклад знаменитий «Декамерон» Джованні Боккаччо. Для чого ж авторові знадобився адвокат Дервіль? Адже його присутність тільки заплутує хід розповіді: адвокат у приймальні віконтеси де Гранльє розповідає історію, яка змусить змінити думку про становище графа Ернеста де Ресто у вищих колах Парижа, а з назви зрозуміло, що увага читачів має бути зосереджена на лихвареві Гобсекові.

За своєю природою Дервіль спостережливий, він проникає скрізь, бачить те, що причаїлося в глибинах життя. Це посередник, людина простої та ясної душі, що допомагає зрозуміти суть інших людей. Чому все ж таки між Гобсеком і читачем стоять дві особи: автор і оповідач? Так, Дервіль — один (якщо не єдиний) із тих, хто добре знає Гобсека й бере безпосередню участь у справах сім’ї де Ресто. Згадаймо, що Бальзак у своїх творах дає начебто подвійне зображення людини: під кутом зору суспільства і її самої.

У повісті повною мірою відобразилися особливості стилю письменника, важливе місце в його творах належить описам — портрету й інтер’єру. Для творів Бальзака характерні великі експозиції, детально описується час дії, матеріальний і суспільний стан персонажів тощо.

Повість «Гобсек» розпочинається з описання салону де Гранльє, характеристики оповідача Дервіля, пояснень причини його присутності в домі віконтеси, оповіді адвоката про Гобсека передує детальний портрет лихваря. Здається, що перші сторінки повісті дещо аморфні, багатослівні й нединамічні. Проте в цьому є свій сенс. Неспішний перебіг розмови в салоні віконтеси, що переривається то подаванням склянки солодкої води, то тим, що Камілла йде спати, протиставляється її внутрішньому напруженому динамізму й драматизму, посилюючи ефект впливу на читача. Окрім того, тут є ще одне, тепер уже псевдопротиставлення майже до кінця повісті. Бальзак постійно акцентує увагу на контрасті між тонко вишуканою атмосферою салону де Гранльє та брудом і задушливою атмосферою брехні, що панує в сім’ї де Ресто. І тільки за однією-єдиною фразою ми й дізнаємося, що це псевдоопозиція. На початку повісті Дервіль рекомендує Гобсека як людину, яку в салоні де Гранльє «звичайно, не могли знати», але, як зазначалося вище, у кінці твору ми бачимо, що й там його, звичайно, могли знати дуже добре, адже пані де Гранльє, як і Гобсек, цінує матеріальні блага понад усе.

У творах Бальзака немає несподіваних сюжетних ходів, усі дії та вчинки вмотивовані. Долаючи традиції романтизму, не надаючи уваги зовнішнім ефектам, автор не відмовляється повністю від досягнень цього напряму: його герої, як і в романтиків, люди однієї пристрасті. Хоча дія в його творах динамічна й драматична, вона базується не на зовнішніх, а на внутрішніх, іноді глибоко прихованих протиріччях і контрастах, що повною мірою стосуються повісті «Гобсек».


"Гобсек"