Урок №20. Загальна характеристика провідних шляхів розвитку поезії середини ХІХ століття

Традиції і новаторські зрушення в поезії середини другої половини ХІХ століття
  Загальна характеристика провідних шляхів розвитку поезії середини ХІХ століття. Світоглядно-естетичні зрушенняв мистецтві та літературі. Поняття про декаданс

Розглянемо такі питання:

1. Етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики (М.Некрасов). 

2. Нові грані романтичного поетичного світу в творчості «пізніх» романтиків (Ш.Бодлера, В.Вітмена, Ф.Тютчева). 

3. Принципи «чистого мистецтва» у поезії (група «Парнас»,  творчість А.Фета).

4. Світоглядно-естетичні зрушення у мистецтві та літературі.

Теорія літератури

Ознайомся!

 Поняття  про декаданс

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81

Словникова робота

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.

Матеріали до уроку

Повторення

Пригадай!

Лірика(грец. lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. У переносному значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань.

Романтизм (від старофранцузького – роман) – напрям у мистецтві, який почав формуватися у загально-літературну течію на межі 18-19 ст. у Німеччині та Англії.

Реалізм (лат. – істотний, дійсний) – художній метод, який дозволяє митцю зробити центром своєї уваги закономірність, що діють у житті, і це дає змогу з найбільшою повнотою відображити об’єктивно властиві їй риси.

Етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики.   Мико́ла  Некра́сов  як «співець страждань народних»

 

        Некра́сов Мико́ла Олексі́йович (1821 – 1878)  - російський поет,  „співець страждань народних”.

         Перша збірка віршів „Мрії і звуки” вийшла у 1840 р., до якої увійшли поезії юнацьких років.

         Тема любові до простої людини, розвінчання кріпосного права та самодержавства, співчуття пригнобленим головна в творчості поета.

         Так вірш „Роздуми біля народного під’їзду” був написаний на основі розповіді письменниці Панаєвої: „Була холодна осінь. На сходинках сиділи селяни і чекали поки вийде міністр, щоб подати йому прохання. Але швейцар прогнав прохачів. І вони пішли під дощем”.

Где народ, там и стон… Эх сердечный!

Что же значит твой стон безконечный?

Ты проснешься ль, исполненный сил,

Иль, судеб повинуясь закону,

Все, что мог, ты уже совершил, -

Создал песню, подобную стону,

И духовно навеки почил?...

Багато віршів і поем Некрасов присвятив сільському життю. У багатьох селах, з розповідей жителів, можна було відшукати прототип героїні вірша „Орина, мать солдатская”. Не змінилося життя на краще і після відміни кріпосного права. Стояти осторонь поневірянь, принижень, знущань митець не міг. Ось чому йому так і не вдалося відшукати щасливого у поемі „Кому на Руси жить хорошо?” Та на скільки душевно багатими змальовані образи простих людей.

Окрім власних спостережень за життям народу у своїй творчості Некрасов використовував народну творчість, фольклор. Це поєднувало                   слово митця з народом. Саме цим і ріднить творчість Некрасова з творчістю

Т. Шевченка

Вірш

На смерть Шевченка. М. Некрасов

На смерть Шевченко
Не предавайтесь особой унылости:
Случай предвиденный, чуть не желательный.
Так погибает по божией милости
Русской земли человек замечательный
С давнего времени: молодость трудная,
Полная страсти, надежд, увлечения,
Смелые речи, борьба безрассудная,
Вслед за тем долгие дни заточения.

Всё он изведал: тюрьму петербургскую,
Справки, допросы, жандармов любезности,
Всё - и раздольную степь Оренбургскую,
И ее крепость. В нужде, в неизвестности
Там, оскорбляемый каждым невеждою,
Жил он солдатом с солдатами жалкими,
Мог умереть он, конечно, под палками,
Может, и жил-то он этой надеждою.

Но, сократить не желая страдания,
Поберегло его в годы изгнания
Русских людей провиденье игривое.
Кончилось время его несчастливое,
Всё, чего с юности ранней не видывал,
Милое сердцу, ему улыбалося.
Тут ему бог позавидовал:
 Жизнь оборвалася. 

2. Нові грані романтичного поетичного світу в творчості «пізніх» романтиків (Ш.Бодлера, В.Вітмена, Ф.Тютчева). 

Шарль П'єр Бодле́р

–  французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури

 ХІХ  століття. Бодлер поет однієї теми, одного настрою.

    Його не визнали сучасники, вважали богохульником, напівбожевільним, розпусним.  Але були й такі, які вбачали в ньому великого поета, генія.

В.Гюго  писав Бодлеру: «Я отримав вашу книгу. Мистецтво безкінечне, як небо, ви це довели. Ваші «Квіти зла» горять і виблискують, як зірки. Я кричу з усіх сил «браво» вашому могутньому дару».   Бодлер був поетом, який особливо гостро відчував суперечність  світу й людини.  За словами О.Блока, своєю поезією він доводив, що й «у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини».

"Кві́ти зл́а" (фр. Les Fleurs du Mal) — збірка поезій Шарля Бодлера, опублікована 1857 року. Збірка містить вірші Бодлера, написані в період з 1840 до 1857 року. Вона вважається значною віхою у розвитку французької поезії та становленні символізму, як літературного напрямку.

Структура збірки "Квіти зла"

Поезії збірки згруповані в 6 частин:

• Сплін та ідеал. Spleen et Idéal
• Паризькі картинки. Tableaux parisiens
• Вино. Le Vin
• Квіти зла. Fleurs du mal
• Бунт. Révolte
• Смерть. La Mort

Тон збірці задає передмова, в якій нудьга називається найгіршою з бід, а сатана ідентифікується з алхіміком із псевдонімом Гермес Трисмегіст.

Судова заборона

Збірка епатувала французьку громадськість, викликавши обурення в одних і захоплення в інших. На хвилі обурення автор і видавець були покарані французьким судом за образу громадської моралі. Бодлера оштрафували на 300 франків, шість віршів із збірки потрапили під заборону публікації, яка була відмінена тільки 1949 року. Ці вірші («Лесбос», «Прокляті жінки (у тьмяному сяйві)», «Лета», «Тій, що надміру весела», «Біжутерія» та «Метаморфози вампіра») вийшли в Брюсселі окремою збіркою під назвою «Les Épaves

“До читача”

 Над плоттю нашою й над нашими умами

Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;

Ми любим докори сумління й живим їх,

Ми ними з’їдені, як жебраки кліщами.

Ми щедро платимо за наше зізнавання,

Затяті в злочині та підлі в каятті,

Ми повертаємось на зрадницькі путі,

Слізьми відмитися плануючи зарання…

                                                                         
 Переклад Д. Павличка

-         Прочитайте перші рядки вірша «Квіти зла». Кому  кидає виклик поет?

-         Як ви вважаєте, чому Бодлер для своєї збірки вибрав назву «Квіти зла», урахуйте те, що «зло» в французькій мові має і друге значення «хвороба»? 

Бодлер залишив порівняно невеликий творчий спадок:  збірку «Маленькі поезії в прозі», книгу статей про мистецтво та літературу «Романтичне мистецтво». Бодлеру також належать прекрасні переклади  поезії і прози Е.По. Але вершиною його творчості залишається збірка«Квіти зла», у якій схрестилися  шляхи французької та всієї європейської  поезії. Фактично цю книгу поет створював протягом усього життя. Цим збірка схожа на «Листя трави» У.Уїтмена чи «Кобзаря» Т.Шевченка.

   Шарль Бодлер продовжує романтичні традиції, але конфлікт мрії і дійсності набуває внутрішнього характеру, з’являється нова поетична мова.

Не випадково Ш.Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епохи імпресіонізму, і предтечею символізму.

 

Волт Вітмен — американський поет, публіцист, прозаїк, критик, одна з найяскравіших постатей в історії світової культури.

Він був оригінальним мислителем. Вітмена не сприймали реакціонери, оскільки він вважав, що людство збережеться у віках, а не помре безславно. Митець не сприймав жадібність і все те, що вбиває людську душу, вірив у перемогу добрих почуттів та об’єднання всіх рас і націй. І все це тому, що він бачив світ невимовно прекрасним і неосяжним та говорив про нього словами простими й нев’януче свіжими.

Поетична збірка "Листя трави"

Пам'ятка

Автор: Волт Вітмен Рік: 1892 Літературний рід: лірика Жанр: збірка поезій Стиль: символізм Наскрізний мотив: заклик до зміни життя на краще, до боротьби, до наслідування країн, у яких прийнято демократичні ідеї, до віри у свободу. Віршовий розмір віршів: верлібр Композиція: 400 віршів; 15 циклів - "Присвяти", "Діти Адама", "Аїр благовонний", "Перелітні птахи", "Морські течії", "При дорозі", "Барабанний бій", "Пам'яті президента Лінкольна", "Осінні ручаї", "Шепіт божественної смерті", "Від полудня до зіркової ночі", "Пісні розставань", "Дні семи десятиліття", "Прощавай, моє Натхнення!", "Ехо минулих літ". Збірка витримала дев'ять перевидань. Програмна поезія - "Пісня про себе". Теми у збірці "Листя трави": життя і смерть; жінка - чоловік; людина - особистість; душа та тіло; демократія; війна; щастя; Природа. Образи у збірці "Листя трави": Смерть; Життя; Сонце; Повітря; Море; Земля; Кохання. Проблематика збірки: економічний та культурний розвиток Америки; значення повстання, війни для змін у суспільстві; братерство народів, націй; релігія та наука; смерть і безсмертя; рівність жінки та чоловіка; еволюція життя; краса тіла людина; зв'язок людини (суспільства) та Природи; гармонія тілесного та духовного. Символічність назви збірки "Leaves of grass" ("Листя трави") у тому, що вона може перекладатися по-різному: "листя" трави; "стебла" трави; "паростки" трави; "аркуші" трави.

.

          

Фе́дір Іва́нович Тю́тчев( 1803-1873 ) –    російський поет, дипломат

Ранні вірші створював у руслі поетичної традиції 

XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського (особливо німецького) романтизму. Це філософська (медитативна) лірика, основні теми якої: міркування про світобудову, людську долю, природу. У 40-ві роки написав кілька політичних статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації. У 1850-х роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвский цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій. У 1860-1870-і роки у творчості Тютчева переважали політичні вірші.

Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» — гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда» (в оригіналі — «Мысль изреченная есть ложь») — один із часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із «Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше відгукнеться».

Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і листи» (рос. «Полное собрание сочинений и письма»), виданий до 200-річчя з дня народження поета в 2002—2004 роках у Москві. До першого тому увійшли вірші 1813—1849 років, до другого — вірші 1850—1873 років, до третього — публіцистичні твори. Останні три томи відведено листам: відповідно 1820—1849, 1850—1859 та 1860—1873 років.

Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло Грабовський, Максим Рильський та ін.

Silentium! 

Федор Тютчев

Молчи, скрывайся и таи
И чувства и мечты свои —
Пускай в душевной глубине
Встают и заходят оне
Безмолвно, как звезды в ночи,-
Любуйся ими — и молчи.

Как сердцу высказать себя?
Другому как понять тебя?
Поймёт ли он, чем ты живёшь?
Мысль изречённая есть ложь.
Взрывая, возмутишь ключи,-
Питайся ими — и молчи.

Лишь жить в себе самом умей —
Есть целый мир в душе твоей
Таинственно-волшебных дум;
Их оглушит наружный шум,
Дневные разгонят лучи,-
Внимай их пенью — и молчи!..

Афанасій Фет – представник школи “чистого  мистецтва” в російській поезії

Вічність я бачу крізь роки і хвилі.

 І сонце світів пізнаю променисте.
Афанасій Фет

 
«КРАСА ВПЛИВАЄ НАВІТЬ НА ТИХ, ХТО ЇЇ  НЕ УСВІДОМЛЮЄ»
Як і Федір Тютчев, Афанасій Фет(1820—1892)  у мистецтві -- типовий лірик: обидва не писали ні художньої прози, ні великих ліро-епічних поем. Як і в Тютчева, у Фета-Шеншина були особливі біографічні причини для того, щоб його голос у літературі був не схожий на звичні голоси «романтиків» та «реалістів». Літературознавці часто ставлять цих двох поетів поряд, адже обох важко зарахувати до того чи того літературного напряму. Нарешті, так само, як і Тютчеву, Фету судилося довге поетичне життя — хоч були у ньому й довгі перерви, коли роки або й десятиліття виявлялися поетично безплідними...
На цьому «схожість» Фета і Тютчева закінчується.  І поетами, і людьми вони були абсолютно різними, навіть мало знайомими між собою. А наявність у російській поезії другої половини XIX століття ніжних ліриків, які «не вписувалися» в тогочасні уявлення про сутність та завдання поезії, — явище об'єктивне, не залежне від волі ні самих поетів, ні їхніх критиків. Це явище досліджують численні фахівці та прихильники поезії.
До речі, Афанасій Фет був переконаний, що взагалі всім людям слід хоча б іноді замислюватися над існуванням у світі «чистої краси». У статті «Про поезії Тютчева» Фет писав: «Краса розлита по всьому світу і, як усі дари природи, впливає навіть на тих, хто її не усвідомлює, так само, як повітрям дихає і той, хто, може, й не підозрює про його існування».
Проблема лише в тому, що інколи той, хто не підозрює про існування повітря, починає його псувати, заважаючи нормально дихати не тільки людям, а й собі. Так само буває й з красою...

Тестові завдання

1.     Кого з поетів називають ««співцем страждань народних»:

А	Б	В

А  Миколу Некрасова;

 Б   Волта Вітмена;   

 В   Шарля Бодлера

2.   Головна проблема,  яку  порушив Волт Вітмен  у збірці  поезій «Листя    трави» це :

А  проблема війни та її руйнівних наслідків;

Б   проблема моральних перемог та поразок особистості;

В  проблема єдиного людства, соціальної та природної рівності усіх форм буття.

А	Б	В

А	Б	В

3. Збірка життя Шарля Бодлера має назву:
   А  «Листя трави»;
   Б   «Вечірні вогні»;
   В   «Квіти Зла».

4. Активна життєва позиція, звернення до актуальних, злободенних тем, відображення дійсності в конфліктах і протиріччях характерно для:

А	Б	В

  А  поезії «чистого мистецтва»;
         Б   соціально-спрямованої поезії;
         В   романтичної поезії.

Закінчити думку

Загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця ХІХ — початку ХХ століть – це…

 Запитання за темою уроку:

- Які соціальні умови виникнення декадансу ?

- Дайте визначення поняття “декаданс”.

     - Які особливості декаденського світосприйняття ?

     - Як ви розумієте термін “чисте мистецтво” ?

- Які течії існували в російській поезії другої половини XIX століття ?            -  Російський поет, літературний критик Аполлон Григор’єв назвав

М.Некрасова “людиною з народним серцем”. Як ви думаєте, що йому дало підстави так говорити про поета ?

     - Які принципи теорії “чистого мистецтва” відобразилися у творчості А.Фета і Ф.Тютчева ?

     - Висловіть власне ставлення до творчості поетів, вірші яких прозвучали на уроці.