Дистанціне навчання
Стендаль (1783 – 1842). "Червоне і чорне"
Франція
Стендаль (Марі Анрі Бейль,
1783 – 1842)
«Червоне
і чорне»
Творчий
шлях письменника, його внесок у скарбницю психологічної прози XIX ст.
Конфлікт молодої людини та суспільства в романі «Червоне і чорне».
Стендаль (1783-1842). «Червоне і чорне»
Після закінчення вивчення теми ви:
- розповідаєте про
головні віхи життєвого і творчого шляху Стендаля та місце в ньому роману
«Червоне і чорне»;
- висловлює
судження про багатозначність назви роману;
- визначаєте провідні риси характеру Жульєна Сореля та головні етапи формування його
особистості;
- порівнюєте суспільні закони й звичаї у Вер’єрі – Безансоні - Парижі;
- розповідаєте про
своєрідність втілення теми кохання у романі;
- зіставляєте жіночі
образи твору;
- визначаєте риси
романтизму і реалізму в романі.
висловлюєте судження
про жанрові особливості соціально-психологічного роману, а також про
психологізм твору.
Тема:
Творчий шлях письменника, його внесок у скарбницю психологічної прози XIX ст. Конфлікт молодої людини та суспільства в романі «Червоне і чорне»
Стендаль
(1783-1842). «Червоне і чорне»
Творчий шлях письменника, його внесок у скарбницю психологічної прози XIX ст. Конфлікт молодої людини та суспільства в романі «Червоне і чорне»
Він був глибоко і
філософськи людяний
Максим Горький
Матеріали до уроку
Стендаль (Анрі Марі Бейль)
Презентація на тему:"Фредерік Стендаль"http://ukrslides.com.ua/zhittyevij-i-tvorchij-shlyax-pismennika-3/
Слайд №1
Народився 23 січня 1783 року в Греноблі (Франція), у
родині багатого адвоката. Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався
ідеями Просвітництва й був шанувальником Вольтера.
Слайд №2
Родина письменника. Дід, батько матері, Анрі Ганьон Шерюбен Бейль - батько письменника
Поліна Бейль – сестра Стендал
Слайд №3
Через сім років померла мати
Анрі, залишивши сина на виховання батькові (людині черствій, суворій і
недовірливій) і тітці Серафі, яких він ненавидів. Батько не переймався вихованням
сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що
Стендаль зненавидів і церкву, і релігію. Таємно від свого вихователя він почав
знайомитися з працями філософів-просвітників (Дідро, Гольбаха) Гренобль
(сучасні фото)
Слайд №4
Формування світогляду. Читання, а також найбільш сильні враження і переживання дитячих
років, пов'язані з Першою французькою революцією, стали визначальними моментами
у формуванні світогляду майбутнього письменника. Прихильність до революційних
ідеалів він зберіг на все життя.
Слайд №5
Навчання 1797 р. Стендаль вступив
у Греноблі до Центральної школи, метою якої було введення в республіці
державного і світського навчання замість релігійного, і озброєння молодого
покоління знаннями й ідеологією буржуазної держави, що народжувалася. Тут хлопець захоплювався
математикою. Після закінчення курсу його відправили до Парижа для вступу в
Політехнічну школу, куди він так і не вступив.
Слайд №6
У Парижі Стендаль прибув до Парижа через декілька днів
після перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Бонапарт захопив владу і
оголосив себе першим консулом. Тоді ж почалися приготування до походу в Італію.
1800 р. сімнадцятилітній Стендаль вступив в армію Наполеона. Він прослужив у
ній понад два роки, а потім подав у відставку й 1802 р. повернувся до Парижа з
прихованим наміром стати письменником.
Слайд №7
В армії Наполеона З 1800 до 1812рр.
Ф.Стендаль служив сублейтенантом в армії Наполеона. Пройшов Італію,
Берлін, Відень, Москву. М.І.Кутузов – командувач російською армією - під час
Бородінської битви Переможений Наполеон Теодор Жеріко “Повернення З Росії”
Пожежа в Москві. 12 -14. 09. 1812 р.
Слайд №8
Після падіння Наполеону не зміг існувати у Франції
епохи Реставрації і поїхав до Італії, де брав участь у боротьбі карбонаріїв,
товаришував із Байроном.1821 р. повернувся до Франції, а після перемоги
республіканців, 1831 р. отримав посаду італійського консула і до кінця життя
мешкав в Італії, яка приваблювала його набагато більше, ніж Франція. Дж.Байрон
У Міссолонгах Карбонарії
Слайд №9
Італія. Перші кроки
Бейля - письменника ( "Життєпис Гайдна, Моцарта і Метастазіо" ( 1814
), "Історія живопису Італії" ( 1817 ) "Рим, Неаполь,
Флоренція" ( 1817 ), "Прогулянки Римом" ( 1829 ), демонструють
особливості його творчої особистості.
Слайд №10
Стендаль був прихильником ідеалізації Наполеона, що
відбилося і в його творчості. Але його ставлення до Наполеона, особливо після
захоплення останнім престолу Франції і перетворення на імператора, було, проте,
досить критичним. Деякі зауваження Стендаля свідчать про те, як добре він
розумів деспотичні й узурпаторські прагнення Наполеона і яку загрозу він вбачав
у ньому для справжнього духу революції.
Слайд 11
Стендаль про роль літератури. Творчість Стендаля належить до
першого етапу в розвитку французького критичного реалізму. Стендаль вносить у
літературу бойовий дух і героїчні традиції нещодавньої революції. У розумінні
мистецтва й ролі художника Стендаль йде далі від просвітителів і стверджує, що
мистецтво за своєю природою соціальне, воно служить суспільним цілям. Це
положення Стендаль перетворює на бойову зброю проти мистецтва свого часу,
насамперед проти класицизму. Його мистецтвознавчі роботи були гостро
публіцистичні.
Слайд 12
“Расін і Шекспір”. Однією з головних його робіт з
літератури є есе «Расін і Шекспір» (1825). Головну помилку класицистів Стендаль
вбачає в тому, що вони хочуть зберегти те мистецтво, що склалося задовго до
революції. Новим напрямком він вважає романтизм — як нове мистецтво, що
веде боротьбу з усім відсталим, приреченим на вимирання. Ще одне важливе
положення: мистецтво повинне бути правдивим. У романі «Червоне та чорне» він
характеризує роман як «дзеркало, яке проносять по великій дорозі». Якщо дорога
брудна, якщо на ній є калюжа, це неминуче відіб'ється в цьому дзеркалі, і дарма
було б обвинувачувати дзеркало в тім, що воно відбиває точно; треба
обвинувачувати дорогу, або, правильніше, доглядача дороги, в тім, що він погано
порядкує на ній".
Слайд 13
Письменники про Стендаля. За життя Стендаля як
письменника оцінило небагато людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін.
Після смерті письменника навколо його імені критики створили «змову
мовчання». Першим, хто заговорив про нього і змусив звернути увагу на Стендаля,
був Бальзак. Називаючи Cтендаля чудовим художником, Бальзак стверджував, що
зрозуміти його можуть тільки найбільш піднесені розуми суспільства.
Слайд 14
Фредерік Стендаль належав до письменників ХІХ
століття, який разом з Оноре де Бальзаком став засновником
соціально-психологічного роману.
Ці романи відображали психологію людини, формування
особистості під впливом різних обставин.
Слайд 15
Основні твори романи: «Арманс» (1827), «Червоне та чорне»
(1830), «Пармська обитель» (1839), «Люсьєн Левен» (1894), «Життя Наполеона»
(1929). Автобіографія: «Життя Анрі Брюлара» (1835—1836) Новели: «Ваніна Ваніні»
у збірці: «Італійські хроніки» (1839) Есе: «Про Кохання» (1821), «Мемуари
еґоїста» (1892)
Слайд 16
«Червоне і чорне» (1830)
Слайд 17
Історія створення. Соціально-психологічний роман
створювався на основі дійсного життєвого випадку. Одного разу Стендаль у
"Судовій газеті" натрапив на такий матеріал : у грудні 1827 року
Гренобльський суд слухав справу Антуана Берте, сина коваля, домашнього вчителя
в дворянських сім'ях, який стріляв у матір своїх учнів. Ця історія стала
чудовим матеріалом для майбутнього твору.
Слайд 18
Символіка назви (одна з версій). Суди
на злочинцями широко висвітлювала преса і часто інтерпретувала їх як типовий приклад
низької моралі плебеїв, які, мовляв, народжуються із прихильністю до злочинної
діяльності. Республіканця і наполеонівського солдата, який писав під
псевдонімом "барон де Стендаль, кавалерійський офіцер", глибоко
обурювали подібні тлумачення, і він створив роман, в центр якого поставив
простолюдина із гарячою кров'ю (червоне), який народився в епоху,
коли старі форми життя знову повернулися на арену, в мертвий сезон епохи
Реставрації ( чорне ).
Слайд 19
Автор про головного героя: «Молоді люди, подібні Лаффаргу
(одному з прототипів головного героя роману «Червоне і чорне»), - писав
Стендаль, - «якщо їм вдається одержати гарне виховання, змушені трудитися і
боротися з існуючим нестатком, чому і зберігають здатність до сильних почуттів
і жагучу енергію. Разом з тим у них легко вразливе самолюбство». А тому, що зі
сполучення енергії і самолюбства нерідко народжується честолюбство, Стендаль
закінчив характеристику молодої людини наступним зауваженням: «Ймовірно, усі
великі люди будуть відтепер вихідцями з класу, до якого належить пан Лаффарг
(він був робітником - червонодеревцем). Колись Наполеон сполучив у собі ті ж
риси: гарне виховання, палку уяву і крайню бідність.»
Слайд 20
Мотивація поведінки: Психологія Жюльєна Сореля (головного героя роману) і
його поведінка пояснюються класом, до якого він належить. Це психологія,
створена Французькою революцією. Він трудиться, читає, розвиває свої розумові
здібності, носить пістолет, щоб захистити свою честь. Жюльєн Сорель на кожному
кроці виявляє зухвалу хоробрість.
Слайд 21
Ідея твору: У Франції, де панує реакція, немає простору для
талановитих людей з народу. Вони задихаються і гинуть, немов у в'язниці. Той,
хто позбавлений привілеїв і багатства, повинен, щоб домогтися успіху,
пристосовуватися. Поведінка Жюльєна Сореля обумовлена політичною обстановкою.
Нею зв'язані в єдине і нерозривне ціле картина вдач, драматизм переживань, доля
героя роману.
В. Гете висловив свою думку про творчість Стендаля: «Він приваблює і
відштовхує, він захоплює і хвилює..., від його книг неможливо відірватися. Він
здається мені одним із тих талантів, які з’явилися в бурі революції».
В основі філософської теорії Стендаля була поширена у ХVІІІ ст. ідея
природньої доброти людини, за якої людські істоти поводитимуться морально, якщо
будуть вільні у виявленні своєї власної неповторності. Стержневим для нього
завжди залишались три поняття: «свобода», «енергія», «щастя». Під «свободою»
Стендаль розумів наявність умов, за яких людина може розкрити своє власне «я».
В свою чергу, політичний уряд не повинен стримувати тієї життєвої енергії,
котра робить кожного не схожим на інших. А гармонія між зовнішнім світом і
внутрішніми пориваннями людей і є щастя.
Стендаль був глибоко переконаний, що людина має право на щастя, на повне
задоволення своїх прагнень. Він вірив у духовне багатство людини, у красу її
природних почуттів, неосяжні творчі можливості. Щастя, як розумів Стендаль,
полягає у діяльному житті, у повному виявлення кращих якостей людської натури.
- А чи знаєте ви, що у
1789 році, коли розпочалась Велика Французька революція, Анрі Бейлю виповнилось шість років. Він із захопленням стежив за
революційними подіями. Так до його творчості увійшла проблема, яку він прагнув
розв’язати протягом усього життя: чим була революція для Франції та світу?
- А чи знаєте ви, що Стендаль
брав участь в Італійській кампанії Наполеона. Це сталося після невдалої спроби
вступити до Політехнічного училища після закінчення школи. Цей епізод біографії
мав велике значення для його творчості. Саме тоді були започатковані дві великі
теми письменника. Перша – постать Наполеона. Друга тема – Італія. Так, з
Наполеоном йому доведеться пройти усією Європою. Цікаво, що протягом 1799-1801
років Стендаль знайомився з мистецтвом, людьми та природою Італії. Згодом ця
країна стане для нього ідеалом.
- А чи знаете ви, що кохання
Стендаля до надзвичайної жінки Матильди Вісконті було нещасливим. Вона не
відповіла йому взаємністю, саме це слугувало причиною думок про самогубство.
Але згодом змову в Італії було розкрито, змовників заарештували, а Бейля
вислали з країни.
Естетичні
погляди Стендаля
Стендаль створив свою естетичну теорію, у якій він виявив себе як справжній
новатор. Йдучи за французькими просвітителями, він вважав, що єдиним джерелом
духовного життя людини є сприйняття матеріального світу за допомогою відчуттів,
і запровадив теорію про соціально-історичну зумовленість мистецтва.
«Я не можу уявити собі мистецтва поза соціальними умовами, в яких перебував той
чи інший народ. Вони і лише вони зумовлювали його силу та його слабкість,
надавали йому значущості або перетворювали у вульгарність», - писав Стендаль.
Жанром, який найповніше відповідав завданням тогочасного французького мистецтва,
Стендаль вважав соціально-психологічний роман, що здатний, на його думку,
показати широку й правдиву картину дійсності з соціальними контрастами та живою
боротьбою людських пристрастей. Він вимагав лаконічної простоти викладу,
відтвореної виразністю кожного слова. Проблеми естетики невіддільні від
життєвої філософії та філософії Стендаля. Ось яке визначення дав письменник
поняттю «мистецтво» – «обіцянка щастя». Це означає, що мистецтво має
відображати наші внутрішні потреби, задовольняти наше інстинктивне прагнення
бачити втілення бажаної свободи хоча б на ідеальному рівні.
Відмінна риса стилю Стендаля – психологізм, витоки якого слід шукати в «я» Анрі
Бейля, який поєднував у собі надзвичайну чутливість і розвинений
інтелектуалізм. Свою нестримну пристрасну натуру він завжди намагався тримати
під жорстоким контролем розуму. Його завжди цікавили непрості з психологічного
погляду ситуації та моделі поведінки. Стендаль – письменник-психолог, який
досягнув великого уміння розкривати діалектику внутрішнього життя людини.
Ключове поняття Стендаля-психолога – «кристалізація почуття». Ось як викладав
суть «теорії» «кристалізація почуттів» А. Моруа: «На думку Стендаля, кохання –
почуття суб’єктивне, і воно більшою мірою залежить від того, хто кохає, ніж від
самого предмета кохання. Ми не дивимось тверезими очима на кохану жінку, ми
прикрашаємо її рисами, яких у неї немає. У соляних копальнях Зальцбурга
залишають суху гілку; це чорна і потворна гілка, але коли наступного дня за нею
повертаються, вона вже вся укрита кристаликами солі. Жінка, в яку ми закохані,
нагадує цю гілку. Сама по собі вона не є якоюсь особливою, але сила кохання,
яку збільшують розлука та сумніви, прикрашає предмет нашої пристрасті,
поблискуючи кристалами, і жінка постає зовсім не такою, якою вона є насправді.
Це солодке божевілля і надає життю певного сенсу», – твердить Стендаль.
Разом із психологічним аналізом Стендаль проводить глибоке соціальне
дослідження у своїх творах, подаючи замальовки звичаїв французького суспільства.
Письменник відгукується на всі найважливіші політичні й соціальні проблеми
свого часу, нерідко беручи участь у полеміці з окремих питань.
І, нарешті, психологізм і соціальний аналіз поєднуються у Стендаля з
філософською глибиною таких проблем, як «свобода», «щастя», «успіх», «роль
мистецтва у світі» та багато інших. Це все дає змогу вважати його одним із
«вічних спутників» людства на важкому шляху духовних шукань.
Прагнучи виявити специфіку та призначення мистецтва нового часу, Стендаль
формує принцип реалізму, називаючи це мистецтво романтичним, оскільки терміну
«реалізм» на той час ще не було (до вжитку він був уведений лише в 1850-ті
роки). «Досліджувати – у цьому все ХІХ ст.» – ось основний принцип нового
мистецтва. Переосмислюючи принцип історизму, Стендаль наполягає на використанні
історичних сюжетів не тільки в історичних, а й у сучасних творах, вимагаючи
правдивого зображення дійсності. Він вважає мистецтво «дзеркалом», яке
відображає «то небесну блакить, то багно доріг». Але це не фотографічне
відображення. Письменник має право на вибір ситуацій і персонажів, потрібних
для розв’язання художнього завдання, на узагальнення, що перетворює
правду життя на мистецьку істину.
Тези «Естетичні прогляди
Стендаля»:
- єдине джерело духовного життя людини є
сприйняття матеріального світу за допомогою відчуттів;
- мистецтво має бути правдивим;
- мистецтво еволюціонує разом із суспільством,
тобто за своєю природою є соціальним;
- письменник відгукується на всі найважливіші
політичні та соціальні проблеми свого часу.
Запам’ятай ОСНОВНІ ТВОРИ СТЕНДАЛЯ :
,,Життя
Гайдна", ,,Моцарта і Метастазіо", ,,Рим, Неаполь і Флоренція", ,,Ваніна
Ваніні", ,,Червоне й чорне", ,,Життя Анрі Брюлара", ,,Італійські хроніки", ,,Пармський монастир".
Спробуй! Ти це зможеш!
Опрацюй інформацію про Стендаля
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C
http://ukrlib.in.ua/zarubijna_literatura/stendal/chervone_i_chorne-56
Відео
https://www.youtube.com/watch?v=1AKV8mQazh4
Складання хронологічної таблиці життя і творчості
Стендаля з аналітичним коментуванням щодо його світоглядно-естетичних позицій
Завдання:Заповнити другу колонку хронологічної таблиці ,,Події"
Дата
|
Події
|
Формування світогляду, естетичних позицій
|
23 січня 1783 р.
|
Формування ненависті до релігії, пошук нових
ідеалів, цінування щирих почуттів
|
|
1797 р.
|
Спостереження за формуванням ідеології буржуазної
держави, що народжувалася, об’єднуючи гроші, владу й підприємництво
|
|
1800 р.
|
Захоплення Наполеоном — ідеальною постаттю людини,
яка досягла успіху в житті завдяки власним здібностям та наполегливості
|
|
1802 р.
|
Формування критичного ставлення до ідеалу
|
|
1812 р.
|
Розчарування в ідеалі, прагнення до справедливості
|
|
1814 р.
|
Переконання в тому, що мистецтво — сила, що здатна
перетворити світ та поліпшити його
|
|
1831 р.
|
||
1839 р.
|
Осмислення долі «природної людини», суперечностей
між законами суспільства й природи
|
|
22 березня
1842 р.
|
Роздуми над тим, чи сумісні людські закони із
законами природи
|
Продовжте речення:
• Найбільше
мене вразило...
• Письменник
Стендаль уявляється мені як людина...
Список використаної літератури:
Урок на тему : Постать Стендаля в світовій літературі,
Вікоренко Н. М., викладача світової літератури сш №2, м. Херсон.
Урок на тему : Характеристика творчого доробку Стендаля ,
Міник О. Д., викладача світової літератури Сш. №22 ,м. Харків.
Стендаль Жизнь Россини.- К.: Музична Україна, 2009.- 348с.
Список використаної літератури:
Урок на тему : Постать Стендаля в світовій літературі,
Вікоренко Н. М., викладача світової літератури сш №2, м. Херсон.
Урок на тему : Характеристика творчого доробку Стендаля ,
Міник О. Д., викладача світової літератури Сш. №22 ,м. Харків.
Стендаль Жизнь Россини.- К.: Музична Україна, 2009.- 348с.
Немає коментарів:
Дописати коментар