Позакласне читання. Лев Толстой. Роман «Анна Кареніна». Система образів роману, пластичність змалювання й психологічна глибина характерів. «Діалектика душі» толстовських героїв

Дистанційне навчання

                                   

Урок №16 

Позакласне читання. Лев Толстой.

Роман «Анна Кареніна» (1873-1877)

Лев Толстой ― це письменник-реаліст, який постійно замислювався над тим, як слід жити, щоб бути щасливим, намагався віднайти істини, без яких не може існувати людство. У його творах можна побачити «типові характери в типових обставинах». Він не просто плете інтригу, створюючи суто сюжетний твір, а намагається розібратися в певних законах суспільного життя, які впливають на долю людини, знайти рушійні сили людського буття і зрештою зрозуміти його сенс.

У центрі роману – історія сімейного життя Анни Кареніної і доля дворянина Костянтина Левіна. Дві сюжетні лінії роману розвиваються паралельно, хоча шляхи обох героїв не перетинаються. Лише наприкінці роману відбувається зустріч між ними, яка не впливає на загальний розвиток сюжету.

http://dovidka.biz.ua/anna-karenina-problematika-romanu/

Сюжет роману "Анна Кареніна"

Основний конфлікт роману розвивається на прикладі кількох сімейних пар: Анна − Каренін, Долі − Облонський, Кіті − Левін. У всіх випадках автор так і не знаходить відповіді на хвилюючі його питання: як живе людина в сім'ї і в суспільстві, чи можна обмежитися тільки рамками сім'ї? У чому секрет людського щастя?

Головна героїня роману, Анна Кареніна—людина розумна та чесна, але її образ пов'язаний з обманом і зрадою. Сенс її життя—власне щастя. Обранцем Анни стає Олексій Вронський-представник петербурзької інтелігенції. Чоловік Анни, високопоставлений чиновник, який на перший погляд видається бездушним і черствим, але насправді здатний до високих почуттів.

Три сюжетні лінії, які складають канву роману мають схожі та відмінні риси. Анна обирає кохання, руйнуючи родину. Долі, дружина її брата Степана Облонського, чинить навпаки. Заради щастя і благополуччя дітей пробачає зраду чоловіку. Костянтин Левін, одружившись з молодшою сестрою Долі, Кіті Щербацькою, прагне духовного й чистого шлюбу. Історія одруження Костянтина і Кіті, духовні пошуки Левіна є автобіографічними, оскільки відтворюють епізоди одруження і сімейного життя Льва Миколайовича й Софії Андріївни.

Лев Толстой створює умови, які реабілітують Анну. Вона відкрита, не приховує своїх стосунків з Вронським, прагне добитися розлучення у чоловіка. Проте письменник засуджує її. Розплатою за зраду чоловікові стає самогубство героїні, яке за задумом автора, — вияв Божого суду. Недаремно епіграфом до романа є цитата з біблійної книги «Повторення закону» в церковнослов'янському перекладі: «Мнѣ отмщеніе, и Азъ воздамъ».

Кохання Анни до Вронського, на думку Льва Толстого, — є виявом не високого почуття, а згубної пристрасті. Її символ — люта завірюха, під час якої відбувається освідчення Вронського Анні. 
Усіх героїв Толстой вводить без попереднього опису і характеристик, в гострих життєвих ситуацій. Анну — в момент її зустрічі з Вронським, Стіву Облонського і Доллі в ситуації, коли обом здається, що їхня сім'я руйнується, Костянтина Левіна − в той день, коли він намагається зробити пропозицію Кіті.

            

1.     Історія написання: видіння чарівної жінки, дружба з дочкою Пушкіна Марією, що мешкала недалечко від Ясної Поляни, надихнула на створення роману про прекрасну, але нещасливу даму. Саме в цей період письменник замислюється над проблемами нещасливого шлюбу. Але темою сім´ї він не обмежився, відчувши, що сімейні стосунки тісно пов’язані з соціальними, історичними і навіть політичними умовами життя.

http://dovidka.biz.ua/anna-karenina-istoriya-stvorennya/

2.     Паралелізм і композиція роману: роман розпочинається фразою: «Всі щасливі родини схожі одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму». У центрі уваги нещасливі сімейні стосунки. Отож, пафос полягає у дослідженні причин розпаду сімей. Автор не знаходить остаточної відповіді на питання: у чому ж секрет щастя? Образ поїзда – це образ самої епохи, що невблаганно насувається на людину і готова розчавити її будь-якої миті. Життю аристократів протиставляється світ народу, де ще збереглися справжні цінності. Все суспільство пройняте духовною гнилістю (за трактовкою В. Набокова), воно порушує важливі моральні принципи, а це призводить до драматичної розв’язки. Особливості композиції у тому, що в центрі роману дві історії: Анни і Льовіна, їхні шляхи не перетинаються.

3.     Образна система: Анна, Левін, Вронський. Автор стверджує, що трагічний кінець героїні - у розпаді духовних цінностей і морального руйнування цивілізації.  Хто винен у тому, що Анна не змогла бути щасливою з першим чоловіком, якого не кохала, і з другим, якого кохала понад усе (чи не кохала, виходячи з літературної розвідки Н. Воронцової-Юр´євої)? Не засудити грішницю, а зрозуміти витоки її трагедії. Такий заклик автора. Нагадування, що «кожен дасть за себе звіт» перед Господом, Він буде судити. Це підтверджує епіграф: «Мне отмщение, Аз воздам».

4.     Ідея: повернути в життя безсумнівний зміст добра!

5. Релігійно-етичні погляди Толстого:

У людині два начала: добро і зло, чим більше людина віддає іншим, тим з змістовніше її життя; церква віддаляє людину від Бога.  Не відповідати на зло і насилля злом. У сім’ї слід повернутися до природних стосунків. За критику церква оголосила Толстому анафему*.
* Анафема -

(від грец. ανάθεμα – прокляття)
1. В християнстві відлучення від церкви з оголошенням довічного прокляття.
2. Переносно – прокльон.

6. Художня своєрідність роману: Толстой розширив межі побутового роману, охопивши всі сторони життя тогочасної Росії. Твір відзначається поліфонією, бо в ньому зображається не тільки історія Анни. Образи показані в динаміці. Велике значення в романі мають символи. Перегони, наприклад, - це уособлення аморального, що є в житті, поїзд – символ  зла.

7. Роль Толстого у світовій літературі: значна частина інтелігенції світу сприймала Толстого як учителя і пророка, який проголошував вічні істини. Моральні уроки письменника і дотепер є актуальними. А його послідовники («толстовці»)  є і зараз.


https://vk.com/photo-26765032_271604807

Екранізації роману "Анна Кареніна"

  

• Анна Кареніна (фільм, 1910) (Німеччина).
• Анна Кареніна (фільм, 1911) (Росія). У ролі Анни — М. Сорохтіна.
• Анна Кареніна (фільм, 1914) (Росія). У ролі Анни — М. Германова.
• Анна Кареніна (фільм, 1915) (США). У ролі Анни — Бетті Нансен.
• Анна Кареніна (фільм, 1918) (Угорщина). У ролі Анни — Ірен Варсаньї.
• Анна Кареніна (фільм, 1919) (Німеччина). У ролі Анни — Ла Мара.
• 1935 — Анна Кареніна. У ролі Анни — Грета Гарбо.
• 1948 — Анна Кареніна. У ролі Анни — Вів'єн Лі.
• Анна Кареніна (фільм, 1952) (Індія).
• Анна Кареніна (фільм, 1953) (СРСР). У ролі Анни — Алла Тарасова.
• Анна Кареніна (фільм, 1956) (Аргентина).
• Анна Каренина (фільм, 1961) (Великобританія). У ролі Анни — Клер Блум.
• 1967 — Анна Кареніна (СРСР). У ролі Анни — Тетяна Самойлова.
• Анна Кареніна (фільм, 1974) (СРСР). Фільм-балет. У ролі Анни — Майя Плісецька.
• Анна Кареніна (фільм, 1977). У ролі Анни — Нікола Пагетт.
• Анна Кареніна (фільм, 1985) (США). У ролі Анни — Жаклін Біссет.
• Анна Кареніна (фільм, 1997р) (США). У ролі Анни — Софі Марсо.
• Анна Кареніна (фільм, 2000) (Великобританія). У ролі Анни — Хелен МакКрорі.
• Анна Кареніна (фільм, 2009). У ролі Анни — Тетяна Друбич.
• 2012 — Анна Кареніна (Великобританія). У ролі Анни — Кіра Найтлі.