Урок №
Китай
Мо Янь (Гуань Моє, нар. 1955). «Геній»
Мо Янь – сучасний китайський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури. «Геній» – історія талановитого юнака, який наполегливо шукає спосіб убезпечення людей від руйнівних землетрусів. Гуманістична сутність образу та духовна стійкість героя на шляху до мети. Зміни у сприйманні Цзян Дачжі однокласниками, вплив героя на пробудження їхньої свідомості. Міфологічні алюзії у творі.
Матеріали до уроку
Повторення
Класична
і масова література. Художність.
Для допитливих
Чому літературу називають класичною?
https://yakpros.ru/osvita/43878-chomu-literaturu-nazivajut-klasichnoju.html
Знайомимося з біографією письменника
Вікіпедія
Мо Янь (Гуань Моє, нар. 1955) (кит. 莫言, Mò Yán; нар. 17 лютого 1955, Шаньдун, Китайська Народна Республіка) — сучасний китайський письменник, почесний доктор філології Відкритого університету Гонконгу. Відзначений Нобелівською премією з літератури за 2012 рік за «галюциногенний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю».
Читаємо оповідання «Геній»
Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. О. О. Ісаєва
До вивчення оповідання «Геній»
1. Поділіться враженням, яке справило на вас оповідання.
2. Розкажіть, як однокласники ставились до Цзян Дачжі. У чому полягала причина такого ставлення?
3. Як на взаємини учнів реагували учитель та батьки? Чи допомагали вони школярам порозумітися? Аргументуйте відповідь текстом.
4. Чому, на ваш погляд, Цзян Дачжі не розповів учителеві про випадок з м’ячем? Як це його характеризує? А чи варто було розповісти? Які емоції викликав у вас цей епізод?
5. Як свого сина характеризував батько? На яких рисах характеру він наголошував?
6. Як ви гадаєте, чому із часом ставлення однокласників до Цзян Дачжі змінилось? Як саме? Підтвердіть відповідь цитатами з тексту.
7. Чому головний герой покинув навчання у престижному університеті? Як до цього поставились у його селі? А як ви оцінюєте цей вчинок?
8. Знайдіть у творі описи зовнішності Цзян Дачжі. Як і чому вона змінювалась? За допомогою яких художніх засобів створено його портрет? Що автор увиразнює в особистості головного героя засобами портретування?
9. Завдяки чому односельці генія зрозуміли, що «стати вченим важче, ніж стати селянином»1? А чи погоджуєтесь ви з їхньою думкою?
1 Тут і далі оповідання цитується в перекладі з китайської Євгенії Красикової («Всесвіт» : Український журнал світової літератури. Альманах китайської літератури. — 2010. — № 10. — Режим доступу: http://www.vsesvit-journal.com/old/ content/view/724/41/).
10. Розкажіть, як Цзян Дачжі пояснив односельцям сутність своєї наукової роботи.
11. Виразно прочитайте кінцівку оповідання (від слів «Чому ви не заперечуєте?..»).
12. Як ви думаєте, що символізує низка питальних речень наприкінці твору?
13. Чи можна стверджувати, що геній стимулював інших людей до мислення, до пошуку не лише відповідей на вже поставлені кимось запитання, а й самих запитань? Аргументуйте свою думку.
14. Подумайте над відповіддю на запитання «А що ж таке людина?».
15. Від імені кого ведеться оповідь у творі? Яким ви уявляєте оповідача?
16. Схарактеризуйте взаємини персонажів оповідання за поданою схемою:
ПРО ІДЕЙНО-ТЕМАТИЧНУ ОСНОВУ ОПОВІДАННЯ «ГЕНІЙ»
У своєму оповіданні Мо Янь, звертаючись до теми геніальності людини, порушує низку важливих проблем. Насамперед це проблеми природи геніальності, взаємин генія з навколишнім середовищем. Що ж таке геніальність — подарунок долі чи величезна відповідальність перед суспільством і навантаження на психіку? Чи легко бути генієм? Як ставитись до генія і вибудовувати спілкування в колективі, в якому є геній? Як узагалі реагувати на інакшість будь-якої людини? Ці питання нам допомагає осмислити Мо Янь посередництвом художнього твору. Із центральною проблемою оповідання пов’язані й інші, не менш важливі: проблема людської жорстокості, проблема виховання дитини в родині та школі, індивідуального підходу до особистості, проблема відповідальності вченого перед суспільством і самопожертви заради наукового пізнання. Урешті- решт це і проблема призначення науки в суспільстві.
Мо Янь показує нам шлях від ненависті до поваги, який пройшли однокласники генія. Автор немов попереджає нас про можливі помилки пересічної людини в спілкуванні з іншою, яка чимось об’єктивно сильніша від неї (в оповіданні йдеться насамперед про силу розуму й духу). Оповідь ведеться від імені молодої людини, а в минулому одного з хлопців, які в дитинстві цькували малого генія, але з часом зрозуміли свою неправоту: «Ми всі мимовільно пригадали, як тоді на баскетбольному майданчику зговорилися проти нього, і нам стало соромно». Відчувається, що оповідач дуже шкодує про заподіяне. Згадуючи свою історію взаємин із талановитим однокласником, він тим самим ненав’язливо застерігає читачів від жорстокого ставлення до будь-кого, ділиться своїм і негативним, і позитивним досвідом спілкування, аби допомогти іншим уникнути його помилок. Письменник закликає нас не закривати очі на агресію, а зазирнути в саму її природу, подивитись на неї збоку і зробити власні висновки про те, як варто вибудовувати стосунки з навколишнім світом. А головне — уважно вдивитись у себе самого, поміркувати над тим, якою особистістю є я і якою хочу бути. Ми інколи думаємо: якби повернути час, то вчинили б інакше. Оповідання Мо Яня нагадує нам про те, що бути людиною — це намагатись бути нею завжди, щоб потім не думати болісно про оце «якби». Отже, автор засобами художньої літератури подає нам уроки доброзичливості, засвоєні ним самим від мами ще в дитинстві. Адже в пам’яті успішного письменника Мо Яня завжди живе хлопчик Гуань, який колись мріяв про миску пельменів і потерпав від знущань однокласників, але не впав у відчай і не став мститися за свої образи. Це ще й уроки стійкості людського духу. Адже хіба ж не вражає читача непохитність і малого Цзян Дачжі, і його ж у юнацькому віці, уже сформованого науковця?
Слід також звернути увагу на те, що в оповіданні відображено наслідки комуністичного виховання в добу «культурної революції», згідно з яким нівелюється цінність окремої людини, вона розглядається лише як маленький гвинтик у великому механізмі. Невипадково з вуст Барвистого кнура звучать страшні за своєю сутністю слова: «Справді, нехай буде землетрус, щоб такий як я загинув, тоді країна хоч зерно зекономить, поменшає населення, помре один — стане одним менше, а ось якщо помреш ти, то це погано, адже ти корисна людина, тобі не можна вмирати». Так розмірковує дитина, яка всотала у свою свідомість антигуманні ідеї про повне підпорядкування особистості державній машині, під колеса якої свого часу Мао Цзедун кинув мільйони ні в чому не винних китайців (кількість жертв «культурної революції» офіційно досі точно не встановлена і оцінюється приблизно в 40-70 мільйонів).
Крім того, оповідання Мо яня без перебільшення можна назвати гімном справжньому вченому, який мету науки вбачає у служінні людству і заради спасіння людей, неможливого без наукового прогресу, йде на самопожертву. Саме таку особистість змальовує автор в образі молодого науковця Цзян Дачжі, який робить усе можливе для передбачення землетрусів: «Люди були зворушені його стійким духом, а ми завдяки йому зрозуміли: стати вченим важче, ніж стати селянином, щоб стати селянином, потрібна лише богатирська сила, щоб проливати піт, але, закінчивши роботу, можна бігти до річки, стрибати у воду і купатися, лежати на протязі під навісом для спочинку і спати, адже це і є людське щастя. Однак коли ми на прохолодному вітерці спимо під навісом, вчений у глибоких роздумах продовжує стояти навколішки на кавуновому полі» (переклад із китайської Євгенії Красикової).
Про національний колорит оповідання «геній»
Для нас, українських читачів, оповідання цікаве ще й своїм національним колоритом, тим, що в ньому відображено національний спосіб мислення, ментальність китайців. А отже, воно відчиняє нам двері у світ далекосхідної культури. Читаючи твір, ми спостерігаємо, як «японська софора розцвітала і скидала цвіт», ловимо звучання незвичних для нас китайських імен і разом із персонажами твору пригадуємо уроки географії: «Де Янцзи? Де Хуанхе? Де Гімалаї? Де Пекін?».
В оповіданні багаторазово згадується кавун. Так, головний герой пише твір під назвою «Земля - великий кавун», саме з кавуном однокласники порівнюють його голову, а з кавуновим паростком — тіло. На батьківському полі кавунів Цзян Дачжі робить свої важливі наукові спостереження. Урешті-решт саме на прикладі росту кавуна геній пояснює своїм односельцям механізм дії землетрусу. Цей плід фігурує і в низці прикінцевих запитань оповідання: «Кавун — це земля, тоді листя кавуна - це що? Квіти кавуна - що це? Насіння кавуна - що це? Що таке кукурудза? Що таке соєві боби? Що таке борсук, який їсть кавуни? Що таке пустеля? Що таке хімічне добриво з сечовини?..».
Фактично з кавуном пов’язані і перший маленький успіх головного героя, ще учня початкової школи, і його вагомий успіх як науковця. Отже, кавун - наскрізна художня деталь твору, яка викликає широкий спектр асоціацій і навіть набуває символічного змісту (символ розуму, пізнання, наукового пошуку та успіху). Поміркуймо, чому ж саме кавун? Звісно, це пов’язано з реаліями, в яких виріс Мо Янь. Адже ця баштанна культура є широко розповсюдженою в Китаї, а рідна для письменника місцевість славиться вирощуванням особливо смачних кавунів.
Тут ще слід відзначити, що в традиційній китайській культурі щастя визначається великою кількістю їжі. Ця особливість знайшла відображення й у письменстві. Поле кавунів - це маленьке щастя китайського селянина. У Піднебесній на честь кавуна навіть щорічно влаштовували «кавунове свято», на якому він був головним частуванням на столі. У Китаї існує музей кавуна, де можна побачити давні китайські поезії, в яких згадується цей плід. Крім того, червоний колір м’якоті кавуна, яку головний герой порівнює з магмою, є особливим кольором для китайців, найулюбленішим з усіх. Він символізує удачу і процвітання, щастя і благородство. У стародавньому Китаї червоний як колір вогню символізував буяння життя в усіх його проявах. З ним також пов’язують прагнення рухатися вгору. І коли наприкінці твору всі персонажі, смакуючи червону м’якоть кавуна, жадібно всотують натхненність генія і під його керівництвом таки ворушать мозком, мимоволі виникає аналогія з інтелектуальним рухом угору і духовним зростанням особистості.
Оповідання «Геній» також викликає асоціації з міфами Давнього китаю. Наприклад, з міфом про створення світу, де йдеться про першопредка Пань-гу, який всього себе віддав для того, щоб новий світ був багатим і прекрасним. Щоб урятувати світ від руйнівної сили землетрусів, віддає всі свої фізичні і духовні сили і Цзян Дачжі, втілюючи в собі ідею самопожертви заради високої мети.
У китайській міфології є й безсмертні святі, небожителі, яких називають сянь. Це святі відлюдники, які живуть у глухих місцях у горах і серед озер. У народних переказах і казках образ сянь близький до доброго чарівника європейських казок. Він найчастіше має вигляд білобородого старця, який є провісником долі, сянь допомагає герою у безвихідній ситуації. Саме такого персонажа нагадує нам і Цзян Дачжі, який теж заради своїх наукових пошуків обрав відлюдкуватий спосіб життя і дії якого, спрямовані на допомогу своїм землякам, певною мірою подібні до чарів. Особливо ж яскраво ці асоціації увиразнюються в такому описі генія: «Весь його одяг просочився червоно-синім чорнилом, на голові ніби виступила пелена білої пари, і якщо то була не душа небожителя, тоді що ж? У душі у нас з’явилося почуття поваги...».
Отже, в оповіданні «Геній» звучить відлуння давньої китайської культури, описані події відбуваються в реальності, але викликають в уяві і самих персонажів, і читача порівняння з міфами, народними казками.
Скориставшись матеріалами підручника і додатковими джерелами, підготуйте повідомлення на тему «Мо Янь і Україна».
15. Напишіть твір-роздум на одну з тем: «А що ж таке людина?»; «Шлях від ненависті до поваги (взаємини однокласників з генієм)»; «Духовна стійкість Цзян Дачжі як запорука його успіху»; «Навіщо існує наука?»; «Як запобігти проявам агресії в суспільстві?».
Розв’яжіть кроссенс
.
Немає коментарів:
Дописати коментар